«Абрикосова книгарня» Ореста Осійчук

 

Чомусь події, які відбувалися 100 років тому, нагадують власне дитинство…Пироги з яблуками, біганина по вулиці із сусідськими дітьми, безтурботне дитинство…

Це той випадок, коли книжка не відпускає ні на мить, а ти, у свою чергу, не відпускаєш її. А потім ти розумієш, що вже вечір, історія добігає кінця, а ти, така усвідомлюєш, що цей твій день зробила затишним саме ВОНА. Історія, яка поєнує минуле і теперішне. Два роди, які здавалося б аж ніяк не могли бути повʼязані між собою. І таємниця, яку одна людина несла у собі все своє довге життя.

Упродовж читання я сміялася і плакала, плакала і знову сміялася… наприкінці ридала Щиро переймалася долями героїв, адже вони такі яскраві, теплі та щирі...

«У кімнаті пахло ялинкою, книжками, цинамоном, абрикосами, карамеллю, трохи каменем і ще чимось таким невимовно солодким і тужливим,

ароматом, якого я й не пригадаю».

І хоч фінал розбив моє серце, в цій книзі прекрасно все. Від запаху абрикосів, цинамону та карамелі, який ти легко відчуєш завдяки майстерному слову авторка. До неймовірного відкриття, як доля маленького Міська Фариняка з 20-го століття переплететься з історією Михайла Фариняка з 21-го.

Ну і звісно ж…. це історія про книгарню, куди приходять люди, аби ненадовго забути про свої проблеми. Книгарню, яка спочатку лякала Михайла, а потім стала для нього продовженням дідової справи.