Ім’я Олександра Вадимовича добре знайоме шанувальникам друкованого слова. У видавництвах Києва, Чернігова, Ніжина, Прилук побачили світ його книги: збірки поезій «Пастелі Полісся» (1992), «Акорди серця» (2003), «Стежина пам’яті моєї» (2010); драматичні та епічні твори «Лелеки не зраджують» (1995), «Калинова сповідь» (2011), «Під знаком білої плями» (2012), «Грішниця» (2014), «Обриси на серці» (2017), «Зорепад над Калюжинцями» (2018). Окрім цього, він є автором публіцистики: «До таїни образу» (1997), «За лаштунками літа» (2006), «Ніжин. Кам’яна квітка українського бароко» (2020), «Митець чистого серця» (2021).
Нова збірка О. Забарного присвячена трагічним подіям військового конфлікту на сході України, який спровокувала і розпочала Російська Федерація на землях Донецької та Луганської областей. У більшості оповідань розповідається про те, як розпочата Росією війна вплинула на долі нинішнього покоління українців. Розуміючі головне, письменник робить висновок: «іде не просто війна росіян супроти українців. Зло протистоїть добру, кривда – правді».
Як розповів сам автор: «Тернистим шляхом ішла ця книга до свого читача… Писалася вона сім років, з 2014-го аж до 2021-го, писалася непоспіхом, пропускаючи через серце і мозок автора кожну долю своїх літературних героїв. Таке ретельне осмислення дало змогу наповнити книгу реаліями життя, закарбувати словом події, що відбувалися на той час в Україні». Під час презентації автор, розповів про те, що спонукало його написати книгу. Вона була підписана до друку на початку лютого 2022-го. 22 лютого автор вичитав і підписав оригінал-макет. А 24 лютого розпочалася повномасштабна російсько-українська війна. Спочатку був справжній шок. Потім навчався радіти «добрим новинам», бо жив у світі вселюдського горя. А головне – усвідомлено полюбив Україну. Відчув себе частинкою могутньої нації, яка вступила у двобій із зажерливою ордою.
Зі слів доктора історичних наук, професора, учасника АТО і автора передмови до книги «Багряні терикони» Євгена Луняка: «поява такої книги, конче необхідна, бо саме через художнє переосмислення правди війни і формується образ українського воїна, нашого сучасника, мужнього оборонця України». Євген Миколайович підкреслив, що назва книги вибрана не випадково. Коли сходить сонце, рукотворні гори з багряними цятками на Донбасі нашої країни, символізують пролиту кров захисників України. Тож поява цієї збірки – вклад письменника у перемогу, у яку ми всі свято віримо
Нова книга письменника «Багряні терикони» спонукає до глибоких роздумів. У післяслові Олександр Забарний пише: «Нині стало очевидним, що ця війна завтра ще не закінчиться, і нам треба вчитися жити-виживати-перемагати в нових умовах, а отже, є реальна потреба в оздоровленні душі. Душа прагне перепочинку… Тож нехай ця книга стишить її рани і укріпить у ВІРІ». Краще, мабуть, і не скажеш…
Комментариев нет:
Отправить комментарий