СІЛЬ ЗЕМЛІ
Сіль української землі – жінки з села,
Невтомні… - Невгамовні трудівниці
За північ, після всіх лише лягла,
Не каву заварити…. -А в руках,
Травиці жмут…-І хутко до корівки,
Весь день вже спланувала у думках,
В дійницю струменить біленька цівка…
Здоїла…- Пахне полем молоко,
Погладила корівоньку ласкаво
А у дворі вже ластиться Сірко
Біля дійниці закрутився жваво…
Налляла цуценяті…- Всі ще сплять,
Запіяв півень…- Випустила кури
Вогнем жоржини під вікном горять,
І сонця додають у день похмурий…
Сніданок пахне …-І з рум’янку чай,
На білій скатертині паляниці…
Сільська господа – найсвітліший рай,
Бо порядкує справна молодиця…
Весь день то на город…- То до хліва,
Попрати… -Прополоти…-Наварити…
Словом і посмішкою діток зігріва,
Хіба ж хтось зможе краще їх любити?
Сіль української землі – жінка з села…
Не має часу на депресії й салони…
Весь світ би пригорнула й обняла…
Краса її…- Найвищі еталони.
автор Таміла Панасюк
Комментариев нет:
Отправить комментарий