До Дня української мови та писемності

 

(Унікальний алфавітний вірш, кожен рядочок якого має власного автора, створений в результаті конкурсу у групі Всеукраїнська поетична родина за ідеєю Оксана Мох у 2022 р. Опублікований у 1 випуску альманаху "СНІП: сучасна новелістика і поезя")

ВОЄННА ОСІНЬ

А знаєш, осене, ракети креслять небо,

Болить давно йому ця графіка кривава.

Війна справляє сатанинську чорну требу,

Гарцює ворог, та не меркне наша слава.

Ґрунти зігріє після бою лист багряний.

Дощами, осене, змивай болючі сльози!

Етер жовтневий ще мовчить. Напевне, рано...

Єдиноправедні лиш Бог дає прогнози.

Жоржини цвіт — неначе сонця теплі сходи,

Запалить іскру до життя у душах вільних.

Ич, не здається! А квітує всім на подив

І до проміння щиро тягнеться в обійми!

Їдкого диму гіркоту розносить вітер,

Йому також війна пече у міжребер'ї.

Колись літав собі закоханий по світу,

Лишень тепер сумний гуляє по алеї.

Майбутнє знову сперечається з минулим,

О де ж ви, Янголи, невже усі поснули? —

Пульсує правда ще у битві неозорій!

Руйнуй же, осене, ординські, хижі плани,

Сирен виття гаси туманами густими!

Тремтливим листям хай ворожа зграя стане

У зацукрованім тріумфові на зиму!

Форсуй, чаклунко, якнайшвидшу перемогу,

Хорали в пам’яті людській карбуй уміло!

Цвістиме жовто-золотавим епілогом

Час віри, мужності, незламності та сили!

Штормів незмірено припало нашій долі,

Щемливо душу рве на шмаття кожна рана...

ЗлетятЬ кайдани многолітньої неволі,

Юрба загарбницька і голова тирана!

Яріє серце! Україні слава й шана!