"13" було улюбленим числом Миколи Хвильового. 13 грудня він побачив світ, а 13 травня пішов із нього.
Для багатьох постать Миколи Хвильового була важливим відкриттям пласту української культури 20-х рр. ХХ ст., власне більше ніж культури, але і тієї генерації, яку політично народили події 1917 – 1920 рр.
Мико́ла Хвильови́й — український прозаїк, поет, публіцист, політичний діяч, один з основоположників пореволюційної української прози. Один з найвідоміших представників Розстріляного відродження.
Народився Микола Григорович Фітільов (таке справжнє прізвище письменника) 13 грудня 1893 р. в селищі Тростянець на Харківщині (сьогодні райцентр Сумської області).
Він —цей маленький чоловічок, схожий на Чарлі Чапліна. Той, публічний виступ якого щораз перетворювався на справжню сенсацію і збирав величезні аудиторії. Той, до думки якого прислухалися ровесники і кого наслідувала молодь. Ерудиція і вроджений талант лідера притягували до Миколи Хвильового сучасників.
Він організував найпотужнішу літературну структуру — ВАПЛІТЕ, першим наважився сказати вголос про те, що давно вже хвилювало багатьох — подальший самостійний європейський шлях розвитку пролетарської літератури — і цим започаткував літературну дискусію 1925—1928 рр., у центрі якої постійно перебував, відчуваючи особисту відповідальність за все, що діялося довкола.
Активний впроваджувач українізації, Хвильовий став мозолити очі радянській ідеологічній машині. Про нього як приклад поширення антиросійських настроїв згадує Сталін, і ось що пише прихвостень та організатор геноциду українського народу С.Косіор: «Хвильовий — це певна сукупність рис, це озброєний ворог, це поза всім іншим розгорнений націоналізм, це явище, що має свою вагу і тим дуже небезпечне»
Комментариев нет:
Отправить комментарий