Понад три століття тому, 1696–го року паризький журнал «Галантний Меркурій» надрукував казку «Красуня з зачарованого лісу». Через рік вона, разом з сімома іншими казками того ж автора, ввійшла до збірки під назвою «Казки матінки моєї Гуски, або ж Історії та оповідки минулих часів з повчальними висновками». У передмові було зазначено, що всі ці казки написав П. Дарманкур, вісімнадцятилітній син вже добре знаного на той час Шарля Перро, автора поеми «Епоха Людовіка Великого» та полемічних діалогів «Паралелі між стародавніми й сучасними авторами». Але невдовзі з'ясувалося, що ті казки були таки написані не сином, а батьком: шістдесятивосьмирічному письменнику довелося признатися, що він надумав цю вигадку, побоюючись звинувачень у виданні творів, написаних у «низькому жанрі». Та життя спростувало марні побоювання великого казкаря. Його казками стали захоплюватися в паризьких літературних салонах та королівських палацах. Казкові історії Шарля Перро пройшли крізь століття і аж ніяк не втратили популярність у сучасному світі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий