Василь Олександрович Сухомлинський

 

Василь Олександрович Сухомлинський — автор 48 монографічних праць і брошур, понад 600 статей та 1500 оповідань і казок для дітей. Найважливіші монографії Василя Сухомлинського стали настільними книгами для вихователів, помічниками педагогів-практиків у розв’язанні багатьох складних питань навчально-виховної роботи.

У змістовних творах Василя Сухомлинського порушуються й розв'язуються животрепетні проблеми виховання і навчання юних громадян, дано глибоко вмотивовані, перевірені багаторічним практичним досвідом відповіді на питання, як треба виховувати дітей, підлітків, юнаків, дівчат, щоб вони стали гідними людьми.

Василь Сухомлинський був вдумливим дослідником дитячої душі, чуйним наставником молоді, педагогом, що втілив у собі найкращі риси викладача. Педагоги багатьох поколінь вважають Василя Сухомлинського видатним майстром педагогічної публіцистики, обдарованим вихователем, який органічно поєднав у своїй діяльності теорію з практикою, і твори якого увійшли в скарбницю науково-педагогічної думки.

«Серце віддаю дітям» – твір, що характеризує автора як особистість. Ця праця – підсумок роботи Василя Сухомлинського як педагога та учителя. У ній автор підкреслює роль праці, природи у вихованні школяра.

«Батьківська педагогіка» – це захоплююча та хвилююча розповідь про найважливіший, священний обов’язок батьків щодо своїх дітей, це гімн благородній душі дитини, її сподіванням, устремлінням, людському сімейному щастю. Ця книга примусить читача глибоко задуматись над проблемами сімейної педагогіки, стане надійним порадником для всіх, хто має справу з вихованням дітей.

«Вічна тополя» – збірка казок, оповідань, етюдів В. Сухомлинського виховує у дітей найкращі людські почуття щиросердності й любові до всього прекрасного, формує перші навички людяності у взаєминах між юними особистостями. Героями казок є звичайні речі та істоти. Це павучки та мурашки на землі, квіточки, бджоли, краплинка, журавлиний ключ у небі, лелеки, горобчики, маленьке кошеня і звичайнісінькі діти, їхні батьки, бабусі, дідусі. Педагог упевнений, що коли не сформувати самостійності мислення, не виховати любові до бабусі й дідуся, до матері й батька, до рідної природи та речей, що оточують дитину, то неможливо сформувати повагу й до Батьківщини. Захоплюючим є те, як геніальний педагог зумів у оповіданнях та казках, обсяг яких не перевищує 150 слів, вкласти таку високу якість думки, повчання.