14 травня виповнюється 150 років від дня народження видатного українського письменника, неперевершеного майстра соціально-психологічної прози, новатора модерністської техніки письма, новеліста, тонкого спостерігача людської душі, гуманіста і просвітителя ВАСИЛЯ СЕМЕНОВИЧА СТЕФАНИКА.

Творчість В. Стефаника – не просто майстерне зображення автентичного галицького сільського побуту, політичних обставин того часу, це заглиблення в універсальні аспекти людського життя. Його творчість та манера письма мали великий вплив на розвиток української новелістики.

Василь Стефаник уважав незручним вкладати в уста своїх земляків невластиву їм мову. Через це в його новелах, особливо ранніх, селяни розмовляють переважно покутськими говірками, уживаючи сотні місцевих, маловідомих за межами регіону слів. Мова ж інтелігенції й самого автора наближена до західноукраїнської літературної мови.

Загалом Стефаник прагнув, щоб його читали вільно по всій Україні. Тим часом покутський говір ставав цьому на перешкоді, роблячи його твори малодоступними широкому загалові.

Уже будучи уславленим письменником, Стефаник закликáв молодих авторів не брати з нього приклад, не писати «жаргоном-діалектом». «Я, — зізнавався він, — уже давно просив одного нашого граматика (Василя Сімовича), щоби мені переклали на чисту українську мову все те, що я написав». І далі: «Ви, молоді письменники, беріть собі приклад з французів, перетоплюйте це різноманітне слово українських діалектів, говорів, жаргонів в одну спільну, криштально чисту літературну мову. Бо мову треба творити, кувати, стоплювати, як вони це роблять віками».

Натомість Богдан Лепкий був іншої думки. У листі до Стефаника він писав: «Літературною мовою не можна би з такою експресією сказати того, що ти покутською говіркою сказав».

Тим, хто напередодні ювілею хотів би перечитати новели Василя Стефаника, у пригоді стане словничок діалектної лексики, що трапляється на сторінках його творів.

***

бадьо «старий чоловік; дядько»

банувати «тужити»

безмисно «недоладно»

белендіти «плутано говорити»

борзо «швидко»

бризднути «померти»

бульбона «найглибше місце в

річці»

вгараїти «навести на думку;

порадити»

вижбухати «витиснути силою»

вівкати «вигукувати»

відай, відий «либонь»

гадкувати «думати»

ганчига «шкапа»

гаравус «геть»

гійкати «кричати»

глемедати «жадібно їсти»

голодняк «бідняк»

горботка «спідниця»

гуторити «розмовляти»

дедя, дєдя «батько; тато»

деревище «домовина»

жвиндіти «хитрувати»

заводини «весільний обряд»

завороть «запаморочення»

замогти «пересилити; перемогти»

запастися «знепритомніти»

збоятися «злякатися»

здалий «годящий»

існіський «справжній»

кавулька «ручна частина палиці»

колійовець «залізничник»

копилюк «байстрюк»

латюга «голодранець»

лежа «хвороба»

май «дуже»

маржа «товар»

млака «болотиста місцевість»

многість «велика кількість»

навидіти «любити»

натарапом «нахабно»

невправці «прямо; відверто»

непранка «брудний одяг»

нехарапутний «неохайний»

обарінок «бублик»

обмінений «змарнілий»

орудка «справа»

падькатися «турбуватися»

патороч «клопіт; морока»

підвіяний «трохи ненормальний»

пістунка «нянька»

платина «хустина»

плечик «верхня частина рукава»

плюта «негода»

політок «урожай»

поплекати «нагодувати»

порекло «прізвище»

поривач «кочерга»

порушливий «злодій»

примістя «притулок»

примішний «дотичний»

розколівина «щілина»

розтулок «розум; думка;

пояснення»

спотребувати «уживати»

спочений «відпочилий»

спудитися «злякатися»

тайстра «торба»

тано «дешево»

тлінний «виснажений»

тогідний «торішній»

тринкар «могорич»

угурний «надоїдливий;

настирливий»

хабаль «гульвіса»

халасувати «поспішно їсти»

хибувати «не вистачати»

хорбак «хребет; спина»

чиколонок «суглоб пальця»

чічка «квітка»

чомбаран «виродок»

шкрьомба «волоцюга; швендя»

шкрьомбати «швендяти; шастати»

штудерний «розумний»

щезник «дідько»