АЛФАВІТНИЙ ВІРШ РІДНІЙ МОВІ

 

Азбуку вивчили, ми вже герої!

Боже, як легко далась!

Вже ми з читанням в прямому двобої.

Гнутись для лінощів -- зась.

Дружно з читанням справляємось класом,

Ех, та була не була!

Є в нас бажання, не скоро, а з часом

Жадність до книг щоб прийшла.

Знаєм, насправді це буде нелегко,

Ич, якось справимось ми.

Інколи нам до мети хоч й далеко,

Йтимемо в ногу з людьми.

Ґвалт, обіцяєм, кричати не будем,

Клич перемоги візьмем!

Любим читати, БУКВАР не забудем,

Мудрість у книгах знайдем.

Нам по плечу хоч яка буде книга,

От тільки допоможіть.

Поміж тепла, знаєм, буде і крига,

Радісно буде нам жить.

Стрій читачів ми у школі поповним.

Тільки довіртеся нам!

Учні ми вправні, візьмемось по повній,

Фон задамо вчителям.

Хто з нами? Вірите? Тож усміхніться!

Це ж обіцяєм для вас.

Час це підтвердить і лиш одиниці

Шлях цей готують для нас.

Що б не було, а ми впевнено йдемо,

Юрби за нами услід.

Якось свій путь у життя прокладемо,

Ь знищить нам глід.

Олеся Жданюк

АЛФАВІТНИЙ ВІРШ

А осінь геть не забарилася, прийшла,

Багрянцем все окутала довкола.

Вітрам відкритий шлях передала,

Гойдає світ принадно веселково.

Дощі вже зачастили -- їх пора,

Елегію вистукують невпинно.

Єдиний в них недолік -- дітвора,

Жаль, не поскаче калюжами безупину.

Заводять вдвох мелодію сумну,

Ич, розгулялись! Так велить природа.

Історію назад не повернуть.

Їх повне право. Так у світі зроду.

Його не в силі вже комусь змінить,

Качає людство крізь віки життями,

Летить крізь морок всіх тисячоліть,

Мелодію життя виводить з нами.

Напевно, буде так -- і без кінця,

Остепенімся, люди, і змирімось.

Під кров її природного вінця

Ривками чи покроково не прімось.

Святе святих, що нам створив сам Бог,

Творцю перечити безсило і не гоже.

У всіх відношеннях один, але за трьох --

Фінал для світу відвернути зможем.

Хай кожен хоч мачину збереже,

Цим хай продовжує життя природі.

Частинку себе у наш світ вкладе --

Шедевр отримають усі народи.

Ще світлі збереглись у нас уми,

Юлити зараз -- недоречно й страшно,

Якщо ж над світом піднесемось ми -

Ь -- світу остаточно крапка.

Олеся Жданюк