Віртуальна навчально- літературна вікторина для здобувачів освіти початкової
школи "Казка вчить!"
https://www.calameo.com/books/000885025722381baa733
Кажуть, що книга – друг людини. На жаль, деякі люди досі не цінують це неоціненне джерело знань, забуваючи про те, що кілька століть тому читання книг було доступним лише обраним. Стародавні книги писалися вручну, а тому коштували неймовірно дорого. Говорити про них можна нескінченно, ми ж зібрали добірку цікавих і маловідомих фактів про книж
hКнижки – справжні загадки. Щоб хоч трохи їх розгадати, пропонуємо вам ознайомитися з декількома захопливими фактами про них
Поезія «Країно чорних брів й важких, повільних губ» у творчій біографії Миколи Вінграновського з’явилась чи не останньою. Він її написав 2003 року. Цей твір, наче його «гербова печатка», якою потверджується інтенсивне філософське «нарощування» внутрішніх самопочуттів поета, що послідовно відбувалось впродовж усього творчого шляху.
«Я входив у літературу разом з Драчем, Дзюбою, Світличним, трохи раніше заявила про себе Ліна Костенко. Але від того, що мене називали і називають шістдесятником мені не холодно і не жарко. Думаю, що коли входив би в літературу в 1940-ві роки, чи в теперішньому столітті, нічого б не змінилося, бо все залежить від людини. Інша справа — реалізувати написане. Адже мене могли друкувати, запрошувати на вечори, а могли послати на Колиму чи в Магадан, як це з багатьма і трапилося. Відмінність тільки цьому. У 1960-ті ми себе реалізували, але це залежало від тодішньої політичної ситуації: Хрущов, потепління, можливість вільно дихнути. Але це дихання було лише зверху, бо врешті все залишалося так, як було. Просто нам пощастило, бо якби ми вступили в літературу в кінці, скажімо, 1930-х, нас би спіткала доля Івана Багряного, Леся Курбаса, Тодося Осмачки, Євгена Плужника та багатьох інших», – згадував Вінграновський.
5 грудня 1934 році Євген Плужник за сфабрикованою справою більшовицького «Великого терору» був заарештований. 28 березня 1935 році він був засуджений до страти, але розстріл майже відразу було замінено десятирічним ув'язненням у спецтаборах.
Утім, для хворого на сухоти Плужника це було рівнозначно смертному вироку. Плужника відправили на Соловки. Однак він тримався. Намагався триматись, попри хворобу. Коли тільки випадала нагода, то писав листи до своєї дружини Галина Коваленко, іноді в цих листах були і вірші.
Останній лист Євгена Плужника, який був написаний не його рукою, датований 26 січня 1936 року. Але тоді він зміг приписати кілька рядків, звернених до дружини: «Присягаюсь тобі, я все одно виживу!»
Не вижив. Дослідники вказують наче поет, який вже був геть знесилений, вимучений тяжкою хворобою, попросив хлопця-санітара, теж українця, принести холодної води. І прошепотів: «Я вмиюся, пригадаю Дніпро і вмру». Але коли санітар за якусь мить повернувся з водою, Плужник уже не дихав. Він помер 2 лютого 1936 року. Його поховали на соловецькому цвинтарі.
Останнім закінченим твором Лесі Українки стала написана в далекому Єгипті на початку лютого 1913 року віршована поема-казка «Про велета».
Знаково, що Леся Українка закінчила життєвий та творчий шлях думкою про долю все того ж свого рідного краю, він постав перед нею в образі казкового велета, який нарешті «встане з землі».
👉Нагадуємо, що у вільному доступі є повне зібрання творів Лесі Українки: https://ubi.org.ua/.../zibrannya-tvoriv-lesi-ukra-nki-u...
Свято весни, краси і жіночності, всіх жінок і дівчат… Насправді це про що завгодно, але не про 8 березня. Що ми святкуємо в цей день? Почнемо з того, що повна назва свята звучить як Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир. І саме на цьому завжди важливо робити наголос.
Так, зараз усе гучніше лунають пропозиції відмовитися від святкування 8 березня як від нікому непотрібного спадку срср. Але може бути, що насправді краще відмовитися від застарілої традиції та спотвореного уявлення про цей день та плекати нові звичаї святкування. І починати варто ще зі школи! Тож пропонуємо вам кілька цікавих та дуже пізнавальних ідей святкування Міжнародного дня боротьби за права жінок і міжнародний мир.
Про що насправді 8 березня
Певно, ваші учні чули заклики відмінити святкування 8 березня, скасувати вихідний день, замінити радянське свято українським (була пропозиція зробити 25 лютого, день народження Лесі Українки, Днем української жінки) тощо. Можна довго сперечатися, чи варто це робити, а можна просто самостійно дізнатися про Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир більше.
Допоможіть учням зрозуміти, чому взагалі у світі святкують Міжнародний жіночий день, і коли він раптово перетворився для країн колишнього срср на «день весни та краси». Аби було цікавіше та зрозуміліше (особливо молодшим дітям), можна написати невеличку історію. Наприклад:
Історія про день, який загубив своє значення
Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир – це щорічна подія, покликана відзначити дивовижні досягнення жінок за всю історію людства. 8 березня точно знало, що як свято воно народилося саме із такою метою, і дуже цим пишалося. А ще воно мало на меті висвітлити та підвищити обізнаність суспільства про нерівність та інші проблеми, з якими жінки все ще стикаються сьогодні. Ну як не радіти такій високій місії?
Тож кожного року (аж з початку минулого століття!) 8 березня в різних куточках світу активно розповідало про права жінок. Про те, що історично склалося так, що жінки не мали всіх тих прав, що і чоловіки, вони не могли навчатися, голосувати, працювати там, де хочеться, залежали від чоловіків фінансово тощо. Але були активні та прогресивні жінки, які боролися проти цієї несправедливості, і саме завдяки їм чимало проблем залишилося в минулому. Проте є складнощі, з якими жінки зіштовхуються і зараз... І 8 березня є ще однією можливістю привенути до них увагу, боротися проти несправедливості.
І все було добре, поки одного разу 8 березня не дізналося, що в деяких країнах його сенс змінився, що воно перетворилося на свято жіночності та краси. І в цей день жінок вітають, бажаючи їм бути таким ж красивими, як і завжди, такими ж хазяйновитими, і прикрашати собою світ. Але ж усе було не так! Що ж сталося?
Запропонуйте дітям допомогти спантеличеному 8 березня дізнатися, що сталося, чому за часів срср сенс дійсно важливого дня було втрачено. Чому боротьбу за права жінок замінили мімозою та тюльпанами? (За посиланням ви знайдете детальний коментар історикині Оксани Кісь, на основі якого можна підготувати матеріали для дослідження). А потім запропонуйте школярам подумати, що можна зробити, аби повернути святу втрачений сенс (до речі, зараз він поступово повертається, і це чудово).
Тепер, коли діти знають про 8 березня набагато більше, запитайте в них, як можна відзначати це свято? Як зробити його сучасним та важливим? Упевнені, буде чимало цікавих ідей, які вас приємно здивують! Запитайте, що ваші учні хотіли б зробити, аби привітати важливих для них жінок (рідних, знайомих, подруг, учителів, відомих жінок). Можливо, хтось захоче написати листа особливій для нього жінці, яка так чи інакше вплинула на них? А може, хтось захоче влаштувати дискусію щодо того, чи варто нам дійсно святкувати 8 березня? Зрештою, про це зараз багато говорять, то чому б і ні? Звісно, дискусія має бути контрольованою.
Головна ідея – ми цілком можемо продовжувати відзначати 8 березня, не варто одразу відмовлятися від багатосенсовного та дуже важливого свята. А от переосмислити його, повернути йому втрачені сенси, говорити про права жінок, виходити на марші варто! Так, це тема не лише одного дня, але саме цей день є можливістю ще раз привернути увагу людства до важливих питань. Зрештою, хіба не для цього встановлювалося чимало свят?
Образ жінки крізь історію
Під час підготовки до цієї активності врахуйте, який період української / всесвітньої історії вивчають ваші учні (так буде цікавіше). Наприклад, ваші учні 8 класу досліджують, якою ж була козацька Україна наприкінці 50-х років XVII – на початку XVIII століття. Запропонуйте дітям спробувати проаналізувати, якою була роль жінок саме в ті часи.
Для початку поставте школярам кілька запитань:
1. Чим відрізнялися ролі чоловіків і жінок у тогочасному суспільстві?
2. Що очікували від жінок у той період?
3. Як ставився до жінок закон?
4. Які права мали жінки?
5. Чи впливало географічне розташування / політичне становище країни на жінок?
6. Яких відомих в ті часи жінок ми знаємо?
Тепер попросіть дітей порівняти життя жінок минулого та сьогодення. Що так як змінилося у суспільстві з часом?
До речі, ви можете попередньо провести опитування та, спираючися на інтереси учнів, обрати будь-який інший історичний період та навіть регіон. Завдяки цьому діти дізнаються більше про становище жінок в різні часи в інших країнах.
Нерозказані історії
Нерідко можна почути думку, що жінки насправді нічого особливо видатного і не зробили. Це, звісно, неправда. Але правда в тому, що ми недостатньо знаємо про здобутки жінок як в Україні, так і в усьому світі. Запропонуйте дітям стати справжніми детективами та дослідити історії видатних жінок, які змінили історію України. Можна навіть організувати дослідницькі групи по 3-4 особи, кожна з яких працюватиме над біографією конкретної жінки.
Про кого саме говорити? Обирайте на свій смак, але порадимо говорити про тих видатних українок, про яких діти дійсно майже нічого (а може і взагалі нічого) не знають, так цікавіше. Наприклад, про Софію Левицьку, Варвару Ханенко, Надію Пучківську, Софію Караффа-Корбут тощо.
Але в будь-якому разі є сенс почати з самого початку, тобто з історії свята. А вже потім робити висновки та ухвалювати рішення!
