Колони російської техніки чавили своїми гусеницями мирне життя українців. Війна стала новою реальністю, повітряні тривоги — буденністю.
Євгенія Подобна «Міста живих, міста мертвих. Історії з війни у Бучі та Ірпені»
Буча та Ірпінь перестали асоціюватись з лісом, санаторіями та дитячими таборами, з розміреним життям передмість столиці. Тепер одні тільки назви цих міст прошивають болем навіть тих, хто ніколи в них не бував. Але поряд зі злом та болем, усі дні війни у цих змерзлих, наляканих та скривавлених містах жив небачений героїзм — військових, медиків, рятувальників, бійців тероборони, містян — всіх, хто допомагав, захищав, рятував, евакуйовував. Окупація та бої за Гостомель, Бучу та Ірпінь тривали близько місяця. Це лише перший рядок в історії про велику трагедію та великий героїзм цих українських міст, лише невелика частина історій, які мають бути розказані.
Сергій Деркач «На фронті спека. Можливий «Град!»
Реактивна батарея капітана Горлиці з позивним Жулік, ризикуючи власним життям, виконує бойові завдання, аби врятувати Миколаїв від окупації та руйнування. І кожного разу, коли смерть дихає в потилицю, коли здається, що російські снаряди ось-ось знищать батарею, бійці лишаються неушкодженими, наче якісь потужні сили накривають реактивників чарівною "шапкою-невидимкою". Хто ж захищає хлопців? Янголи-охоронці? Таємнича Берегиня, яка приховує батарею під покровом своїм? Чи, може, то сам Жулік у грі зі смертю завжди має наготові козирного туза у рукаві? Книга написана на основі реальних подій, які відбувалися під час оборони міста Миколаїв в лютому-квітні 2022 року.
Андрій Тристан «Прийшла війна…»
У книзі розповідається про офіцерів, викладачів і науковців Харківського національного університету Повітряних Сил, які в перші дні війни взяли в руки зброю й виступили проти набагато сильнішого ворога, що насувався на Харків. Автор – безпосередній учасник і свідок тих трагічних і водночас героїчних подій. Ця книга цінна насамперед тим, що подає численні факти про оборону Харкова. Видання буде цікавим широкому колу читачів.
Віталій Запека «Цуцик»
Роман «Цуцик» унікальний з декількох причин, перша з яких - це те, що події сюжет подаються не крізь призму заангажованого персонажа-людини, а від імені малого цуценяти. Це погляд на нас, людей, ніби збоку. Чесний і відвертий. З народження Цуцик потрапляє у жорстоке воєнне середовище й проходить справжню «школу життя», пізнаючи світ з усіма його принадами та небезпеками. Попри те, що через історію цуцика автор зобразив війну на Донбасі без прикрас, це все ж антивоєнний роман, бо в його основі - історії людей, історію про людяність та історії про радість й біль очима цуценяти.
Мацуда Джюко «Привид Києва»
Відомий автор манґа Мацуда Джюко надихнувся подіями лютого 2022 року, коли під час жорсткої ескалації російсько-української війни небо над Києвом героїчно боронили українські пілоти 40-ї бригади тактичної авіації. Подвиг українських асів породив легенду про Привида Києва, пілота МіГ-29, який за перші 30 годин російського вторгнення в Україну здобув шість повітряних перемог у небі над столицею: збив два Су-35, два Су-25, Су-27 і МіГ-29.
Мацуда Джюко «Позивний Кіт»
Глибоко законспірований оперативник із позивним Донецький тлустий кіт нищить продовольчі склади окупантів-росіян. Історію про Донецького Кота вигадав Мацуда-сан. Це збірний образ, міська легенда. Такі легенди виникають, бо звитяга українських воїнів вражає світ: супергерої лякають загарбників потужною «бавовною», вони діють під носом у противника, забезпечуючи перемогу.
Олександр Михед «Котик, півник, шафка»
Котик, Півник і Шафка наче й казкові, але водночас дуже справжні – врятовані й збережені у зруйнованій російськими обстрілами Бородянці під Києвом. Готові боротися і попереджати про небезпеку, у цій казці вони оберігають всесвіт однієї родини – бабусі Лізи, дядька Андрія і онуки Соні – родини, яка покоління за поколінням циклічно проживає історію і врешті стає сильнішою, ніж будь-коли. Нагріта теплом дідусевих рук Шафка, подарований на свято Півник і врятований Котик втілюють силу й незламність, бережуть рід і дарують надію. Це надія на майбутнє, у якому рани будуть заліковані, але пам’ять про скоєне зло житиме у віках. У майбутньому, після нашої перемоги.
Олександр Вдовиченко (позивний «Словян») роман «72. Записки комбата»
Олександр Вдовиченко написав чесну, відверту (місцями — доволі жорстку) книгу, і зробив це цікаво й талановито. Це кінематографічне бачення подій, які автор оцінює зсередини. Oдразу усвідомлюєш, що читаєш сторінки великого літопису, з яких просто на наших очах твориться нова Історія. В цьому випадку вона пишеться серйозно й переконливо. Олександр Вдовиченко (позивний Словян) — діючий військовослужбовець, полковник Збройних сил України.
Комментариев нет:
Отправить комментарий