За тиждень після коляди, напередодні Нового Року за старим стилем, українці святкують Щедрий Вечір. За християнським календарем – це день преподобної Меланії. У народній традиції обидва свята об'єднались, тож тепер ми маємо Щедрий Вечір або свято Меланки.
За стародавнім міфом, окрім сина, у всеєдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Миланкою, бо вона була мила й чарівна. Одного разу, коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав із срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому після Щедрого Вечора святкують Василя. Вшановували Меланку-Миланку за якомога багатшими столами, бо то є продовження Щедрого Вечора з усіма його добрими богами і душами предків.
Зранку цього дня починають готувати другу обрядову кутю – щедру. На відміну від багатої, її можна заправляти скоромниною. Як і на багатий вечір, кутю також ставлять на покуті. Окрім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб обдаровувати щедрувальників та посівальників.
Цього дня наші предки започаткували традицію водити «Меланку». Дівчата обирали найкращу з-поміж себе і одягали її «молодою»: вінок, стрічки, багато намиста. Друга з дівчат убиралася за молодого (жупан, шапка, шаровари, чоботи) й звалася Василем. Уся дівоча ватага іменується дружками. Дівчата з «Василем» та «Меланкою» до хати не заходили – щедрували під вікном. На Меланки ходять також і парубоцькі гурти. Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з них, зазвичай, перевдягнений в жіноче вбрання. Окрім того, цього дня відбуваєтья одна з найдавніших різдвяних містерій, що збереглася до наших днів і відбувається у щедрий вечір, – «водіння кози».
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
– Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Сьогодні Меланії, святкуємо Щедрий вечір; ідеальний час для ворожіння та сватання.
Отже, сьогодні Преподобної Меланії Римлянки, Щедрий вечір, Щедра кутя. Меланія жила у Римі V століття, коли християнство, фактично стало офіційною релігією Римської імперії. Преподобна Меланка зажила слави як надзвичайно діяльна і щира жінка. Вона була безвідмовна на добро, заснувала декілька християнських монастирів і церков у Палестині, Сирії та Єгипті.
У давнину на Меланку діти клали в батькові чоботи шматочок хліба і вуглинку. А він просив подати правий чи лівий чобіт: якщо втрапила вуглинка – рік буде голодний, а хлібець – щедрий. Зранку українські господині починали готувати другу обрядову кутю – Щедру. На відміну від Багатої, її можна було заправляти скороминою. Як і на Святвечір, кутю також ставили на покуть, дотримуючись попередніх обрядів. Крім того, господині пекли чимало млинців із салом, готували пироги, вареники з сиром, щоб віддаровувати щедрувальників і посівальників… Звечора й до півночі оселі обходили щедрувальниці. Парубки в цей час «водили Меланку», тобто перевдягненого в жіноче вбрання жартівника. Зі щедрою кутею пов’язано чимало побутових обрядодій. Скажімо, щоб уладнати якийсь конфлікт, сусіди йшли один до одного миритися, аби «Новий рік зустріти в мирі й злагоді». Хлопці, котрі перед цим «отримали гарбуза», вдруге засилали сватів з надією «на благословенну згоду». За народними прикметами «Якщо на Меланії відлига, то слід чекати теплого літа», «Яка Меланка, такі й Петро з Павлом».
Комментариев нет:
Отправить комментарий