Перший космонавт незалежної України – Леонід Каденюк | Пишемо історію

28 січня день народження В.І.ЖаботинськогоЛЕОНІД ЖАБОТИНСЬКИЙ – ШТАНГІСТ, ЛЕГЕНДА УКРАЇНСЬКОГО СПОРТУ,

Цікаві факти з життя Жаботинського.

Для важкоатлета у Леоніда Івановича був дуже високий зріст – 194 см. При вазі у 154 кг (на токійській Олімпіаді) він виглядав справжнім гігантом. Безумовно, його виступи привертали не лише спортивним напруженням, але ще і небувалою видовищністю.

І Жаботинського, і Власова можна вважати вихованцями харківської школи важкої атлетики. Хоч обидва чемпіона і народилися не в Харкові (перший – в Сумській області, а другий – в Донецькій), вони тренувалися і відбулися як великі спортсмени саме в Харкові.

У кар'єрі великого спортсмена був епізод, який можна назвати дипломатичним скандалом. На церемонії закриття Олімпійських ігор в Токіо Жаботинському доручили нести радянський прапор. Згідно з протоколом, всі лідери делегацій мали схилити прапори своїх країн перед японським імператором. Однак Жаботинський весь час тримав прапор на витягнутій руці. Радянські чиновники не оцінили патріотичний вчинок спортсмена. Після повернення з Олімпіади замість ордена Леніна йому вручили нагороду нижче за рангом.

Коли у 1965 році український атлет-важковаговик Леонід Жаботинський виступав на спортивному турнірі у Відні, до нього підійшов місцевий 17-річний юнак і взяв автограф. Ним виявився Арнольд Шварценеггер, в майбутньому багаторазовий чемпіон з культуризму, який неодноразово удостоювався титулу "Містер Олімпія". Леонід Іванович, на відміну від австрійця, не запам'ятав цієї зустрічі і був дуже здивований, коли у 2004 році отримав телеграму із запрошенням приїхати до нього в гості від губернатора американського штату Каліфорнія, всесвітньо відомої голлівудської зірки Арнольда Шварценеггера. Той, коли спортсмени зустрілися, власне, і розповів Жаботинському про цей давній випадок у Відні і висловив своє щире захоплення успіхами українського важкоатлета.

23 січня - 130 років від дня народження П.Г.Тичини

 

У цей день 130 років тому народився наш видатний поет Павло Тичина. Молодий Тичина подарував Україні соковиту яскраву поезію, просякнуту символізмом, музикою та світлом. Саме таким ми його і пам'ятаємо - неймовірно талановитим, оптимістичним, спрямованим в майбутнє.

1. Павло Тичина народився у 1891-му році у селі Піски Чернігівської області. Був одним з 13-ти дітей у дяка Григорія Тичини. Майбутній поет отримав духовну освіту, мав прекрасний голос і слух.
2. Багато хто не знає, але Павло Тичина мав задатки художника, і в зрілому віці часто шкодував, що не пішов тим шляхом.
3. Свої твори Павло Тичина писав лише олівцем.
4. Батькам доводилося постійно економити і через матеріальні нестатки старші діти залишилися без освіти. У 1900 р. 9-річний Павло, повторно й успішно пройшовши проби голосу, став співаком архієрейського хору при Єлецькому монастирі. Одночасно він навчався в Чернігівському духовному училищі. Регент хору виділяв Павла з-поміж інших хлопчиків-співаків, доручав йому навчати нотній грамоті новачків.
5. Незважаючи на популярність поета, його матеріальне становище, довгий час  залишалося скрутним. У 1921 році П. Тичина навіть був вимушений влаштуватися на роботу в київську дитячу бібліотеку ім. Т. Г. Шевченка, яка знаходилася по вулиці Кузнечній, поруч він знімав кімнату у Катерини Кузьмівни Папарук. dovidka.biz.ua Слід відмітити, що поету пощастило з господинею квартири, яка діставала йому папір для роботи, допомагала з харчуванням, зберігала рукописні твори.
6. Лідія Папарук та Павло Тичина побралися аж 1939 року, коли Тичині було 48, хоча до цього довгий час спілкувалися.
7. Тичину цінувала держава, адже з початком німецько-радянської війни, в липні 1941 року Павла Тичину було евакуйовано з майже 400-ми академіками, членами-кореспондентами та іншими науковими працівниками Академії наук УРСР до Уфи, столиці Башкирії. В Уфі Тичина очолював Інститут літератури імені Тараса Шевченка. Разом із ним в Уфу була евакуйована і його родина — дружина Лідія Петрівна та її мати Катерина Кузьмівна Папарук.
8. У 1943-1948 роках Тичина очолював Міністерство освіти УРСР. У важкі для країни повоєнні часи він спостерігав за ходом проведення ремонтних робіт в українських школах, допомагав директорам навчальних закладів діставати необхідні будівельні матеріали. На прохання учнів і вчителів він часто надсилав у школи підручники і необхідну літературу. При цьому, міністр витрачав власні кошти, які він отримував за свою літературну діяльність.
9. В період праці в Міністерстві матеріальне становище родини Павла Тичини покращилося. Він отримав велику квартиру в Києві (де сьогодні знаходиться музей).
10. У квартирі Тичини була власна бібліотека – близько 20 тисяч книжок.
11. Тичина самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов, а зокрема — вірменську, грузинську, арабську, турецьку, єврейську. Дав з них цінні поетичні переклади. Збереглися переклади Павла Тичини українською мовою з сорока мов світу.
12. Крім поезії, Тичина робив численні переклади (Олександр Пушкін, Євген Абрамович Баратинський, Олександр Блок, Микола Тихонов, Микола Ушаков, Янка Купала,Якуб Колас, «Давид Сасунський», О. Ованесян, О. Туманян, Акоп Акопян, Ілля Чавчавадзе, А. Церетелі, К. Донелайтіс, С. Неріс, А. Венцлова, I. Вазов, Христо Ботев, Л. Стоянов, Нікул Еркай та ін.).
13. У листопаді 1954 року Тичина у складі офіційної делегації УРСР відвідав Фінляндію (Гельсінкі, Турку, Тампере). Мав зустріч із Президентом Паасіківі, який справив сильне враження на поета.
14. Павло Тичина хворів на цукровий діабет.
15. Найвідоміші твори: збірки «Сонячні кларнети» і «Плуг», «О панно Інно…», «Арфами, арфами», «Не дивися так привітно», «Пам’яті тридцяти», «Чуття єдиної родини», «Партія веде»).

СОНЯШНІ КЛАРНЕТИ. НЕ ЗЕВС, НЕ ПАН...

Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух,

Лиш Сонячні Кларнети.

У танці я, ритмічний рух,

В безсмертнім — всі планети.

Я був — не Я. Лиш мрія, сон.

Навколо — дзвонні згуки,

І пітьми творчої хітон,

І благовісні руки.

Прокинувсь я — і я вже Ти:

Над мною, підо мною

Горять світи, біжать світи

Музичною рікою.

І стежив я, і я веснів:

Акордились планети.

Навік я взнав, що Ти не Гнів, —

Лиш Сонячні Кларнети.

25 січня- День студентів. Тетянин день

День студента в Україні: дата та історія свята

14:56, 12.11.20

СВЯТА2 хв. 6830

Українські студенти відзначають своє свято двічі на рік.

Коли День студента 2020 / фото УНІАН

В Україні налічується близько 2,3 мільйона студентів і 520 вищих навчальних закладів. Для багатьох людей студентські роки - це найкращий час молодості, який вони згадують з посмішкою. У листопаді учні вишів відзначають професійне свято - Міжнародний день студента. А наприкінці січня студенти традиційно святкують неофіційний День студента.

Міжнародний День студента

Міжнародне свято студентства щорічно відзначається 17 листопада. Цього року цей день випадає на вівторок.

Свято День студентів 2020 / фото marcela_net / pixabay.com

Дату для свята вибрали на честь трагічних подій в Чехії в 1939 році. В окупованій німцями країні чеські студенти та викладачі на демонстрації відзначали річницю утворення Чехословаччини. Німецькі війська розігнали демонстрантів, і застрелили студента на ім'я Ян Оплетал. На його похоронах 15 листопада тисячі студентів бунтували проти гітлерівської коаліції. Понад 1200 студентів відправили в концентраційні табори, а 9 осіб стратили 17 листопада.

Через два роки в Лондоні була проведена Міжнародна зустріч студентів, де було вирішено щорічно відзначати 17 листопада як День студента.

День студента 25 січня

Неофіційно студенти відзначають свято Тетянин день 25 січня. У цей день 1755 року імператриця Єлизавета Петрівна підписала указ "Про заснування Московського університету".

Спочатку 25 січня стали вважати Днем народження МДУ, потім Днем народження університетів, а потім і святом студентства. А святу Тетяну називають "покровителькою студентів".

Тетянин день бурхливо відзначають студенти Москви та інших російських міст, влаштовують гуляння і концерти, відзначають закінчення зимової сесії і успішний початок нового семестру навчання.

Однак серед українського студентства більш популярним є Міжнародне свято.

Як святкують День студента

Традиції святкування Дня студентів відрізняються в кожному навчальному закладі. У багатьох вишах проводяться концерти, флешмоби, конкурси талантів. У деяких університетах студенти висаджують дерева на пам'ять

22 січня -день Соборності України

 

День Соборності України – єднання сили й духу народу

 22 січня 2020 року, в Україні будуть відзначають одне з найважливіших державних свят, роль якого в історії країни важко переоцінити, – День Соборності України.

Офіційно святкувати День соборності в Україні почали лише у 1999 році після указу президента Леоніда Кучми. Щорічно в цей день відзначають важливу історичну подію, що відбулася в 1919 році – проголошення Акту злуки Української народної республіки і Західноукраїнської народної республіки. Також цього дня згадують підписання Четвертого Універсалу Центральної Ради. Це сталося роком раніше – 22 січня 1918 року. Цим документом проголошувалася повна незалежність УНР.

Оскільки це свято пов’язане з процесом об’єднання українських земель, заходи, що проводяться 22 січня, покликані відобразити саме його. Мабуть, найбільш знаковий з таких відбувся в 1990 році і отримав назву «Живий ланцюг». Тоді люди вишикувалися «ланцюгом» від Києва до Львова та Івано-Франківська. За різними оцінками, участь у такій акції взяли до трьох мільйонів людей

День Соборності України – день, який символізує єдність земель України. Це одне з найважливіших свят нашої країни, яке підкреслює, що ми всі – це один народ і ніякі рубежі не зможуть нас розділити.

Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер. Скорочено.

24 січня -245 років від дня народження Е.Х.Гофмана

13 січня-Щедра Кутя.День памяті преподобної Меланії

 

Приходь, щедрий вечір, до нас кутю їсти!

    За тиждень після коляди, напередодні Нового Року за старим стилем, українці святкують Щедрий Вечір. За християнським календарем – це день преподобної Меланії. У народній традиції обидва свята об'єднались, тож тепер ми маємо Щедрий Вечір або свято Меланки.

    За стародавнім міфом, окрім сина, у всеєдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Миланкою, бо вона була мила й чарівна. Одного разу, коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав із срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому після Щедрого Вечора святкують Василя. Вшановували Меланку-Миланку за якомога багатшими столами, бо то є продовження Щедрого Вечора з усіма його добрими богами і душами предків. 

   Зранку цього дня починають готувати другу обрядову кутю – щедру. На відміну від багатої, її можна заправляти скоромниною. Як і на багатий вечір, кутю також ставлять на покуті. Окрім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб обдаровувати щедрувальників та посівальників. 

   Цього дня наші предки започаткували традицію водити «Меланку». Дівчата обирали найкращу з-поміж себе і одягали її «молодою»: вінок, стрічки, багато намиста. Друга з дівчат убиралася за молодого (жупан, шапка, шаровари, чоботи) й звалася Василем. Уся дівоча ватага іменується дружками. Дівчата з «Василем» та «Меланкою» до хати не заходили – щедрували під вікном. На Меланки ходять також і парубоцькі гурти. Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з них, зазвичай, перевдягнений в жіноче вбрання. Окрім того, цього дня відбуваєтья одна з найдавніших різдвяних містерій, що збереглася до наших днів і відбувається у щедрий вечір, – «водіння кози».

  Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
– Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.

Сьогодні Меланії, святкуємо Щедрий вечір; ідеальний час для ворожіння та сватання. 

Отже, сьогодні Преподобної Меланії Римлянки, Щедрий вечір, Щедра кутя. Меланія жила у Римі V століття, коли християнство, фактично стало офіційною релігією Римської імперії. Преподобна Меланка зажила слави як надзвичайно діяльна і щира жінка. Вона була безвідмовна на добро, заснувала декілька християнських монастирів і церков у Палестині, Сирії та Єгипті.

У давнину на Меланку діти клали в батькові чоботи шматочок хліба і вуглинку. А він просив подати правий чи лівий чобіт: якщо втрапила вуглинка – рік буде голодний, а хлібець – щедрий. Зранку українські господині починали готувати другу обрядову кутю – Щедру. На відміну від Багатої, її можна було заправляти скороминою. Як і на Святвечір, кутю також ставили на покуть, дотримуючись попередніх обрядів. Крім того, господині пекли чимало млинців із салом, готували пироги, вареники з сиром, щоб віддаровувати щедрувальників і посівальників… Звечора й до півночі оселі обходили щедрувальниці. Парубки в цей час «водили Меланку», тобто перевдягненого в жіноче вбрання жартівника. Зі щедрою кутею пов’язано чимало побутових обрядодій. Скажімо, щоб уладнати якийсь конфлікт, сусіди йшли один до одного миритися, аби «Новий рік зустріти в мирі й злагоді». Хлопці, котрі перед цим «отримали гарбуза», вдруге засилали сватів з надією «на благословенну згоду». За народними прикметами «Якщо на Меланії відлига, то слід чекати теплого літа», «Яка Меланка, такі й Петро з Павлом».

12 січня-145років від дня народження Джека Лондона

 

12 січня 2016 р. виповнюється 140 років від дня народження відомого американського письменника, популярного автора пригодницьких романів Джека Лондона. За 17 років своєї літературної діяльності він створив 20 романів, 3 п'єси і понад 200 оповідань. Його твори розповідають про щиру дружбу між тваринами і людьми, тягу до пригод і, звичайно ж, кохання. У своїх кращих книгах - «Мартін Іден», «Серця трьох», «Морський вовк», «Біле Ікло», «Поклик предків» - письменник зумів заглянути в глибину людської душі, показати людину в її величі і в її слабкості. Простота і ємність викладу, динамічність дії, природність діалогу завжди були сильними сторонами його обдарування.

Джек Лондон цікаві факти

 В кінці 1875 в США вибухнув гучний скандал: американська преса навперебій розповідала про нещасну Флорі Веллман, яка намагалася в пориві відчаю застрелитися після того, як відомий астролог професор Вільям Чейні, з яким вона жила, дізнавшись про вагітність Флори, став наполягати на аборті. Все, втім, закінчилося досить благополучно: ім’я Чейні було спаплюжено на все життя, а Веллман отримала лише легке поранення і 12 січня 1876 народила в Сан-Франциско хлопчика, якому дала ім’я Джон. Джон Гріффіт Чейні, він же Джек Лондон. Після народження малюка Флора залишила його на якийсь час на піклування своєї колишньої рабині Вірджинії Прентісс, яка залишалася для Лондона важливою людиною протягом усього його життя. В кінці того ж 1876 року Флора вийшла заміж за Джона Лондона, інваліда і ветерана Громадянської війни в США, після чого забрала малюка до себе назад. Саме тоді хлопчик отримав ім’я Джон Лондон.

 Трудове життя Джека Лондона почалося рано: продавець ранкових і вечірніх газет, хлопчик в кегельбанів, прибиральник в парку, робочий консервної фабрики. Потім почалися морські пригоди. Добра Вірджинія позичила хлопчикові 300 доларів, на які була куплена стара шхуна, і незабаром 14-річного «капітана» прозвали «Принцом устричних піратів» за незаконну ловлю креветок і крабів біля набережної Сан-Франциско. Потім була служба в рибальському патрулі і плавання матросом на промисловій шхуні «Софі Сазерленд» до Японії і в Берингове море

. Вісімнадцятирічний хлопець, після походу безробітних на Вашингтон і проведеного у в’язниці місяця, по-перше, докладно познайомився з соціалістичними ідеями, а по-друге, остаточно прийняв рішення стати письменником. Не вистачало освіти. Лондон вступив до середньої школи, але залишився незадоволений темпами навчання і кинув її. Самостійно підготувавшись, Джек успішно склав іспити в Каліфорнійський університет і провчився три семестри. А потім закінчилися гроші. Джек Лондон був і золотошукачем на Алясці, і всю Америку перетинав на даху вагона, вирушив на російсько-японську війну, на острови Тихого океану і в найстрашніші нетрі Лондона для своїх романів …

Працездатність Джека Лондона була неймовірною: 15-17 годин літературної праці кожен день! Тому і написано ним за не таку вже довгу письменницьку кар’єру близько 40 книг.

 Джек Лондон був найбільш високооплачуваним письменником Америки. Вже до 1907 року (до 30-ти років) він був дуже заможною людиною, його гонорар доходив до 50 тисяч доларів за книгу (на ті часи це була фантастична сума).