Т.Г.Шевченку - 205 років від дня народження

Музика до творів Шевченка

Бібліотечний виховний захід для учнів 8-11 класів

Мета. Познайомити учнів з творами Т.Г.Шевченка, що стали піснями; формувати в учнів почуття гордості за нашого славетного земляка

Обладнання: комп’ютер, проектор, книжкова виставка «Хай буде славен у віках його безсмертний геній».

Хід заходу

Наша сьогоднішня зустріч присвячена видатній людині – поету, художнику, мислителю, справжньому патріотові України – Т.Г.Шевченку.

9 березня 2014 року увесь світ відзначає 200 річницю від Дня народження славетного українця.

Кожен, хто хоч раз доторкнувся до творчості Шевченка, зрозуміє, що він не лише видатний поет. Шевченко – душа України, її думи, сподівання, мрії та надії. Не дивно, що шевченкове слово живе в кожному українському серці, а особливо – в серцях митців.

Його твори передають всі, до болю гострі, переживання українського народу, найтонші нюанси його життя, відображають найменші рухи і тремтіння душі самого поета.

Тараса Шевченка справедливо можна назвати справжнім музичним поетом, адже більшість своїх віршів він творив як пісні.

Співучість шевченківських віршів, їх своєрідний ритм, мінливість настроїв і широта думок, притягують до себе композиторів.

Більш як 250 творів оспівано в різних музичних формах – піснях, кантатах, операх. На творчість Шевченка відгукнулося понад 120 композиторів, кількість творів на його слова сягає понад півтисячі.

Відкриваємо «Кобзар» Шевченка. Він розпочинається першим, що дійшов до нас, віршем Шевченка «Причинна».

Дев’ять перших строф балади стали популярною народною піснею «Реве та стогне Дніпр широкий». Автор музики до неї - композитор Данило Крижанівський. Вперше разом текст вірша Тараса Шевченка і ноти Данила Крижанівського були надруковані у 1886 році.

Пісня «Реве та стогне Дніпр широкий» стала гімном творчості й особистості поета. (Прослуховування пісні)

Найбільше розуміння творчості Шевченка мав батько модерної української музики Микола Лисенко.

Історик української музики М. Грінченко твердить, що Лисенко має «право називатися найкращим виразником Шевченка в музиці». Шевченко і Лисенко доповнюють один одного і сплітаються так тісно, що інколи тяжко уявити їх окремо.

В «Музиці до Кобзаря Шевченка» Микола Лисенко оспівав 87 поетичних зразків. У «Повній збірці творів М. Лисенка», що упорядкував Дмитро Ревуцький, їх 92.

Найбільш відомими для нас є: «Садок вишневий коло хати…» та «Зацвіла в долині червона калина…». Саме у цих поезіях розкривається трепетне відношення Шевченка до жінки, матері – «земної, теплої, простої, людяної, далекої від усякої містики» (М.Рильський). А ще Тарас Григорович дуже любив дітей, сердечно ставився до них. «Недарма свої думи і вірші він любовно називав дітьми. Навіть мрії про радісне майбутнє пов’язуються в нього з образами дітей, з образом щасливої матері» (О.І.Білецький). У молодших класах ви вчили ці вірші напам’ять. А зараз послухайте їх у вигляді пісень. (прослуховування пісень).

Через усю творчість Тараса Григоровича червоною ниткою пролягла любов до України та її багатостраждального народу. У багатьох творах описує поет свої мрії про краще майбутнє своєї Батьківщини. Всім відомий вірш «Тече вода з-під явора…». У ньому поет розказує нам, якою чистою, якою світлою і ласкавою він хотів би бачити нашу землю, її людей, її дітей. Тому буде символічно, якщо ми послухаємо цю пісню у виконання дитячого колективу. (Прослуховування пісні)

У кожному творі Шевченка – дума про свій народ, про тяжке горе людини, про її недолю. Особливо нерозривний зв’язок з рідним народом, з рідним краєм поет відчув, коли був далеко від України.

У 1839 році поет написав поезію «Думи мої, думи мої…». Це своєрідне кредо молодого поета. Він надіється, що його твір прийме народ, задумається над своїм становищем і прагнутиме до кращого життя. Музику до поезії «Думи мої, думи мої…» писало багато композиторів, але піснею твір став з народною мелодією. (Прослуховування пісні)

Багато років провів Шевченко на засланні. Його безмежна туга за Батьківщиною виливається у віршах. Якби мав крила, то полетів би в Україну. Та ніхто не чекає його там, бо він одинокий сирота. Тільки у спогадах він може розмовляти і зі степом, і з синім морем. Всю тугу за рідним краєм поет передав у поезії «Бандуристе, орле сизий…», яка стала піснею. (Прослуховування пісні)

Перебуваючи на чужині, згадує поет матінку-Україну. І перед очима його стають і могутній Дніпро-Славутич, що направляє свої хвилі до Чорного моря, і червона калина - окраса землі нашої, широкі зелені лани й білі вишневі садки.

І відступають сірі стіни каземату Петропавлівської фортеці, затягнене хмарами петербурзьке небо і жовті піски далекого Кос-Аралу. До неї, любої України, лине бентежна душа поета. А на папері встають чудові безсмертні рядки.

Тут, у неволі, на далекому засланні, написав поет свій відомий твір - поему «Княжна» («Зоре моя вечірняя... »), в якій згадує милу його серцю Україну. Зорю вечірнюю благає поет розказати про могутній Дніпро, у якого «веселочка воду позичає», вербу, що, нахилившись над водою, купає в ній свої розкішні віти, на яких гойдаються русалки, як при долині вночі розцвітає сон-трава, і рідне село... Як-то воно там? (Прослуховування пісні «Зоре моя вечірняя…»)

Прекрасна, неповторна, мальовнича природа України постає в багатьох творах поета. Його поезії ніжні, ліричні, дуже близькі до усної народної творчості. А природа живе своїм власним життям. Вона ніби оживає перед поетовим оком, набуваючи людських рис. Наприклад, під час читання поезії «Тополя», виникає питання: «Чому серед широкого поля росте одиноке дерево, звідки воно взялося, і що то за одинока могила?»

А відповідь криється у легенді про дівчину, що покохала хлопця, але той пішов у солдати. А ти часом мати хоче поєднати дочку зі старим, але багатим паном. Та дочка воліє вмерти, аніж іти за нелюба. Закохана дівчина йде до ворожки, яка дає їй зілля, котре перетворює дівчину на тополю. Ось так розповідь про дівочу долю перетворилася на ліричну пісню. (Прослуховування пісні «Тополя»)

Поет завжди мріяв бачити свою Батьківщину та її людей щасливими, багатими, вільними. Доля України постійно хвилювала його. Але його, перш за все, турбувала інертність самого народу, який, схиливши голову, мовчки виконує панські накази і не хоче (а може лінується) щось змінювати у своєму житті.

У кожному Шевченковому творі повторюється мотив – засудження пасивності, бездіяльності, звучить призив скинути кайдани.

Найсильніше непохитність і нескореність поета, його любов до України висловлені у вірші «Мені однаково…» (1847 рік). Шевченку однаково, що його можуть засудити і відправити на чужину, йому однаково, чи помоляться за нього нащадки, однаково, що вирісши у неволі – у неволі і помре. Але доля України та народу йому не однакова. Так писав Шевченко в петербурзькій цитаделі.

У цій поезії автор виступає як палкий патріот, для якого вільне майбутнє рідного краю становить основний смисл життя. Ця тема є актуальною і сьогодні, тому не залишає байдужими і сучасних виконавців. (Прослуховування пісні)

«Тарас Шевченко – поет дійсно народний, дійсно національний. І саме тому він – великий світовий поет». Так сказав про нього Максим Рильський.

Справді, все поетове життя було присвячене служінню своєму народові, всі думки спрямовані на віру у краще майбутнє Батьківщини. Своє життя, сповнене боротьби, він назавжди пов’язав з Україною. І навіть після смерті заповів поховати себе лише в Україні, тому що непохитно вірив, що народ повстане проти гнобителів і сокрушить їх силу.

Слова Шевченківського «Заповіту» були актуальними у всі часи. Як пісня, «Заповіт» став одною з найулюбленіших.

Ще в 1868 році на текст «Заповіту» написав музику Микола Лисенко і галицький композитор Михайло Вербицький. Але народною стала мелодія, створена у 1870 році полтавським композитором-аматором Гордієм Гладким. (Прослуховування пісні).

Мабуть у наш час важко знайти композитора, який би не звертався до «Кобзаря». Насправді, є такі, що не мали нагоди й можливості глибоко відчути й пізнати Шевченка.

Сьогодні ми прослухали лише декілька пісень на тексти Т.Шевченка. Я сподіваюся, що вам буде цікаво послухати й інші музичні твори. В умовах сьогодення це не складно, адже у нашому розпорядженні є Інтернет (http://petamusic.ru)

Творчість Шевченка завжди надихала і надихатиме талановитих людей. Його твори перекладають на різні мови світу, йому присвячують вірші, про нього складають пісні, до його творів пишуть картини. Шевченко і сьогодні залишається найвідомішим українським письменником у світі.

Шевченко – наш сучасник. Його твори завжди актуально звучали і будуть звучати для всіх поколінь