Всесвітній день води

Вірші для дітей

Ліна Костенко

БУЗИНОВИЙ ЦАР

ТЕЛЕГРАМА-БЛИСКАВКА

Вночі за вовчими ярами
зайці давали телеграми.
І прочитала так сосна:
«Чекайте квітами Весна».

* * *

ПОЛЬОВІ ДЗВІНОЧКИ

Піднімає джміль фіранку.
Каже: — Доброго вам ранку!
Як вам, бджілко, почувалось?
Чи дощу не почувалось?

Виглядає бджілка з хатки:
— У дзвіночку добре спатки.
Цей дзвіночок — як намет.
Тільки дощ — як кулемет.

* * *

ЧАРОДІЙНЕ СЛОВО

Хлоп'я у полі стежкою прошкує.
Метелик білий в маки залетів.
Чорненький котик в снопиках мишкує,
вони такі під сонцем золоті!

Він ловить шурхіт, шелест, шарудіння,
хапає снопик лапками двома.
А миша знає слово чародійне,
і він її ніколи не спійма.

* * *

БАБУСЯ-ЯГУСЯ

Сьогодні ця паличка буде чарівна.
Це жаба не проста, це жаба-царівна.
Он котик-воркотик, он Баба-Яга
між добрих людей на мітлі сновига.

Одне ж бо дівчатко, як біле гуся,
сказало їй раптом: — Бабуся-Ягуся.

А баба як тупне на нього ногою!..
Ото щоб Ягу називало Ягою.

* * *

СУНИЧКИ

Пiд маленькими яличками
У смарагдовiй травi
Лiто виросло суничками —
То по однiй, то по двi.
Ой, сестриченько-яличко,
Ти не дряпай моє личко,
Я суничок назбираю
Жменьку мамi i собi!

СОЛОВЕЙКО ЗАСТУДИВСЯ

Дощик, дощик, ти вже злива!
Плаче груша, плаче слива.

Ти періщить заходився,
соловейко застудився.

А тепер лежить під пледом,
п'є гарячий чай із медом.

До дня народження Л.В.Костенко

Цікаві факти про Ліну Костенко

1. У 1963 році вона спільно з Аркадієм Добровольським написала сценарій до фільму "Перевірте свої годинники". Стрічка розповідала про українських поетів, загиблих під час Другої світової війни. Фільм зняли 1964 року, але на екрани він так і не вийшов. Остаточний варіант "Хто повернеться – долюбить" був так змінений, що Костенко відмовилася від авторства сценарію.

2. Ліна Костенко вміє відмовляти не тільки колегам: вона відмовилася і від премії "Золотий письменник України", не пояснивши нічого жодним словом, і від звання Героя України, яке хотів їй вручити Ющенко, а фраза "Політичної біжутерії не ношу" стала мало не афоризмом.

Фото у Чорнобилі

3. У 2005 році Ліна Костенко взяла участь в експедиції до Чорнобильської зони. Письменниця активно працювала нарівні з усіма вченими, рятуючи предмети побуту і артефакти народної культури від знищення і забуття.

Ліна Костенко в Чорнобилі

4. Дочка Ліни Костенко Оксана Пахльовська теж стала письменниця, вона живе з матір'ю у Києві. А от син поетеси працює програмістом у Штатах. Внучка ж Костенко Ярослава-Франческа Барб'єрі вивчає філософію у Римському університеті "Ля Сап'єнца", де її мама завідує кафедрою україністики.

5. Ліна Костенко має чимало регалій, хоча вони для неї нічого не значать. Вона – почесний доктор Чернівецького національного університету (2002); лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка (1987, за роман "Маруся Чурай" і збірку "Неповторність"); лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000). Також її було нагороджено Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня у березні 2000 року

https://maximum.fm/novini_t2

24 березня - Всеукраїнський день боротьби із захворюванням на туберкульоз

Всеукраїнський день боротьби із захворюванням на туберкульоз

Стародавні мікобактерії віком понад тисячу років, як вважають вчені, з’явилися спочатку на Африканському континенті майже 70 тисяч років тому. Генетично вони сильно відрізнялися від сучасних збудників туберкульозу в Європі і Америці, однак ці бактерії показали найбільшу спорідненість з мікобактеріями, що викликають захворювання тюленів і морських левів. За припущенням вчених, їх міграції від берегів Африки до Америки мимоволі і посприяли ці тварини. Але не тільки ці тварини можуть бути переносниками туберкульозу. Домашні тварини так само могуть переносити ці мікобактерії.

Туберкульоз прийшов до Європи приблизно 7 тисяч років тому, як повідомляють шотландські вчені в науковому журналі PLoS One. До цих висновків вони прийшли, вивчивши людські останки часів неоліту, захоронення на території Угорщини.

Дослідники з’ясували, що на поширення захворювання в значній мірі впливають в першу чергу соціальні чинники. Іноді туберкульоз називають хворобою бідних.

Всеукраїнський день боротьби із захворюванням на туберкульоз відзначається щорічно 24 березня згідно Указу Президента України № 290/2002 від 22 березня 2002 року. У цей день також відзначається Всесвітній день боротьби з туберкульозом. Він виник за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) і приурочений до дня, коли німецький мікробіолог Роберт Кох оголосив про зроблене ним відкриття збудника туберкульозу.

Нагадаємо, що за даними ВООЗ близько однієї третини населення світу інфіковано бактерією, що викликає туберкульоз. Хвороба розвивається лише у невеликої частини інфікованих людей. Підвищений ризик розвитку туберкульозу у людей з ослабленою імунною системою. Імовірність розвитку активного туберкульозу приблизно в 26-31 разів вище у людини з ВІЛ.

21 березня - Всесвітній день поезії

Всесвітній день поезії

Найдавніші вірші, за твердженням істориків, були написані ще в 23 столітті до нашої ери. Вони були створені принцесою Ен-Хеду-ана (En-hedu-ana) і знахідка підтверджена артефактами. Принцеса є найбільш раннім автором, відомим по імені, а також першої поетесою. Вона була дочкою засновника Аккадского царства - царя Саргона, і відома своїми шумерськими гімнами.

Відомо, що перші словники рим з’явилися ще в середньовіччі. Цікаво що, наприклад, весь Коран побудований на римах. А перший, хто порівняв щоки юної дівчини з трояндою, був поетом, як одного разу висловився Сальвадор Далі.

У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.

„Поезія, - говориться в рішенні ЮНЕСКО, - може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова”.

Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.

Т.Г.Шевченку - 205 років від дня народження

Музика до творів Шевченка

Бібліотечний виховний захід для учнів 8-11 класів

Мета. Познайомити учнів з творами Т.Г.Шевченка, що стали піснями; формувати в учнів почуття гордості за нашого славетного земляка

Обладнання: комп’ютер, проектор, книжкова виставка «Хай буде славен у віках його безсмертний геній».

Хід заходу

Наша сьогоднішня зустріч присвячена видатній людині – поету, художнику, мислителю, справжньому патріотові України – Т.Г.Шевченку.

9 березня 2014 року увесь світ відзначає 200 річницю від Дня народження славетного українця.

Кожен, хто хоч раз доторкнувся до творчості Шевченка, зрозуміє, що він не лише видатний поет. Шевченко – душа України, її думи, сподівання, мрії та надії. Не дивно, що шевченкове слово живе в кожному українському серці, а особливо – в серцях митців.

Його твори передають всі, до болю гострі, переживання українського народу, найтонші нюанси його життя, відображають найменші рухи і тремтіння душі самого поета.

Тараса Шевченка справедливо можна назвати справжнім музичним поетом, адже більшість своїх віршів він творив як пісні.

Співучість шевченківських віршів, їх своєрідний ритм, мінливість настроїв і широта думок, притягують до себе композиторів.

Більш як 250 творів оспівано в різних музичних формах – піснях, кантатах, операх. На творчість Шевченка відгукнулося понад 120 композиторів, кількість творів на його слова сягає понад півтисячі.

Відкриваємо «Кобзар» Шевченка. Він розпочинається першим, що дійшов до нас, віршем Шевченка «Причинна».

Дев’ять перших строф балади стали популярною народною піснею «Реве та стогне Дніпр широкий». Автор музики до неї - композитор Данило Крижанівський. Вперше разом текст вірша Тараса Шевченка і ноти Данила Крижанівського були надруковані у 1886 році.

Пісня «Реве та стогне Дніпр широкий» стала гімном творчості й особистості поета. (Прослуховування пісні)

Найбільше розуміння творчості Шевченка мав батько модерної української музики Микола Лисенко.

Історик української музики М. Грінченко твердить, що Лисенко має «право називатися найкращим виразником Шевченка в музиці». Шевченко і Лисенко доповнюють один одного і сплітаються так тісно, що інколи тяжко уявити їх окремо.

В «Музиці до Кобзаря Шевченка» Микола Лисенко оспівав 87 поетичних зразків. У «Повній збірці творів М. Лисенка», що упорядкував Дмитро Ревуцький, їх 92.

Найбільш відомими для нас є: «Садок вишневий коло хати…» та «Зацвіла в долині червона калина…». Саме у цих поезіях розкривається трепетне відношення Шевченка до жінки, матері – «земної, теплої, простої, людяної, далекої від усякої містики» (М.Рильський). А ще Тарас Григорович дуже любив дітей, сердечно ставився до них. «Недарма свої думи і вірші він любовно називав дітьми. Навіть мрії про радісне майбутнє пов’язуються в нього з образами дітей, з образом щасливої матері» (О.І.Білецький). У молодших класах ви вчили ці вірші напам’ять. А зараз послухайте їх у вигляді пісень. (прослуховування пісень).

Через усю творчість Тараса Григоровича червоною ниткою пролягла любов до України та її багатостраждального народу. У багатьох творах описує поет свої мрії про краще майбутнє своєї Батьківщини. Всім відомий вірш «Тече вода з-під явора…». У ньому поет розказує нам, якою чистою, якою світлою і ласкавою він хотів би бачити нашу землю, її людей, її дітей. Тому буде символічно, якщо ми послухаємо цю пісню у виконання дитячого колективу. (Прослуховування пісні)

У кожному творі Шевченка – дума про свій народ, про тяжке горе людини, про її недолю. Особливо нерозривний зв’язок з рідним народом, з рідним краєм поет відчув, коли був далеко від України.

У 1839 році поет написав поезію «Думи мої, думи мої…». Це своєрідне кредо молодого поета. Він надіється, що його твір прийме народ, задумається над своїм становищем і прагнутиме до кращого життя. Музику до поезії «Думи мої, думи мої…» писало багато композиторів, але піснею твір став з народною мелодією. (Прослуховування пісні)

Багато років провів Шевченко на засланні. Його безмежна туга за Батьківщиною виливається у віршах. Якби мав крила, то полетів би в Україну. Та ніхто не чекає його там, бо він одинокий сирота. Тільки у спогадах він може розмовляти і зі степом, і з синім морем. Всю тугу за рідним краєм поет передав у поезії «Бандуристе, орле сизий…», яка стала піснею. (Прослуховування пісні)

Перебуваючи на чужині, згадує поет матінку-Україну. І перед очима його стають і могутній Дніпро-Славутич, що направляє свої хвилі до Чорного моря, і червона калина - окраса землі нашої, широкі зелені лани й білі вишневі садки.

І відступають сірі стіни каземату Петропавлівської фортеці, затягнене хмарами петербурзьке небо і жовті піски далекого Кос-Аралу. До неї, любої України, лине бентежна душа поета. А на папері встають чудові безсмертні рядки.

Тут, у неволі, на далекому засланні, написав поет свій відомий твір - поему «Княжна» («Зоре моя вечірняя... »), в якій згадує милу його серцю Україну. Зорю вечірнюю благає поет розказати про могутній Дніпро, у якого «веселочка воду позичає», вербу, що, нахилившись над водою, купає в ній свої розкішні віти, на яких гойдаються русалки, як при долині вночі розцвітає сон-трава, і рідне село... Як-то воно там? (Прослуховування пісні «Зоре моя вечірняя…»)

Прекрасна, неповторна, мальовнича природа України постає в багатьох творах поета. Його поезії ніжні, ліричні, дуже близькі до усної народної творчості. А природа живе своїм власним життям. Вона ніби оживає перед поетовим оком, набуваючи людських рис. Наприклад, під час читання поезії «Тополя», виникає питання: «Чому серед широкого поля росте одиноке дерево, звідки воно взялося, і що то за одинока могила?»

А відповідь криється у легенді про дівчину, що покохала хлопця, але той пішов у солдати. А ти часом мати хоче поєднати дочку зі старим, але багатим паном. Та дочка воліє вмерти, аніж іти за нелюба. Закохана дівчина йде до ворожки, яка дає їй зілля, котре перетворює дівчину на тополю. Ось так розповідь про дівочу долю перетворилася на ліричну пісню. (Прослуховування пісні «Тополя»)

Поет завжди мріяв бачити свою Батьківщину та її людей щасливими, багатими, вільними. Доля України постійно хвилювала його. Але його, перш за все, турбувала інертність самого народу, який, схиливши голову, мовчки виконує панські накази і не хоче (а може лінується) щось змінювати у своєму житті.

У кожному Шевченковому творі повторюється мотив – засудження пасивності, бездіяльності, звучить призив скинути кайдани.

Найсильніше непохитність і нескореність поета, його любов до України висловлені у вірші «Мені однаково…» (1847 рік). Шевченку однаково, що його можуть засудити і відправити на чужину, йому однаково, чи помоляться за нього нащадки, однаково, що вирісши у неволі – у неволі і помре. Але доля України та народу йому не однакова. Так писав Шевченко в петербурзькій цитаделі.

У цій поезії автор виступає як палкий патріот, для якого вільне майбутнє рідного краю становить основний смисл життя. Ця тема є актуальною і сьогодні, тому не залишає байдужими і сучасних виконавців. (Прослуховування пісні)

«Тарас Шевченко – поет дійсно народний, дійсно національний. І саме тому він – великий світовий поет». Так сказав про нього Максим Рильський.

Справді, все поетове життя було присвячене служінню своєму народові, всі думки спрямовані на віру у краще майбутнє Батьківщини. Своє життя, сповнене боротьби, він назавжди пов’язав з Україною. І навіть після смерті заповів поховати себе лише в Україні, тому що непохитно вірив, що народ повстане проти гнобителів і сокрушить їх силу.

Слова Шевченківського «Заповіту» були актуальними у всі часи. Як пісня, «Заповіт» став одною з найулюбленіших.

Ще в 1868 році на текст «Заповіту» написав музику Микола Лисенко і галицький композитор Михайло Вербицький. Але народною стала мелодія, створена у 1870 році полтавським композитором-аматором Гордієм Гладким. (Прослуховування пісні).

Мабуть у наш час важко знайти композитора, який би не звертався до «Кобзаря». Насправді, є такі, що не мали нагоди й можливості глибоко відчути й пізнати Шевченка.

Сьогодні ми прослухали лише декілька пісень на тексти Т.Шевченка. Я сподіваюся, що вам буде цікаво послухати й інші музичні твори. В умовах сьогодення це не складно, адже у нашому розпорядженні є Інтернет (http://petamusic.ru)

Творчість Шевченка завжди надихала і надихатиме талановитих людей. Його твори перекладають на різні мови світу, йому присвячують вірші, про нього складають пісні, до його творів пишуть картини. Шевченко і сьогодні залишається найвідомішим українським письменником у світі.

Шевченко – наш сучасник. Його твори завжди актуально звучали і будуть звучати для всіх поколінь