ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО: ЙОГО ДИТИНСТВО ЗАБРАЛА ВІЙНА, А ВІН ПОДАРУВАВ ДІТЯМ СВІТ ПРИГОД

 

Пам’ятаєте Яву й Павлушу, які задумали прокласти метро під свинарником? Читаючи «Тореадорів з Васюківки», важко стримати усмішку. А за цими веселими історіями стояв письменник, у чиєму власному дитинстві було чимало болю.

Всеволод Нестайко народився 30 січня 1930 року в Бердичеві. Йому було лише три роки, коли заарештували батька — колишнього січового стрільця Зіновія Нестайка. Більше вони не побачилися. Рятуючись від голоду, мама з дітьми переїхала до родичів у Київ. Згодом там довелося пережити й нацистську окупацію.

Мама, Марія Іванівна, викладала російську мову та літературу. Але сина віддала саме до української школи. Її слова Нестайко запам’ятав на все життя: «Ти мусиш знати мову свого тата».

Малий Всеволод захоплювався пригодницькими книжками й разом із другом мріяв стати капітаном далекого плавання. Через особливості зору ця мрія не здійснилася. Зате згодом у його книжках з’явилися подорожі, таємниці й пригоди, у які вирушали вже тисячі читачів.

А чи знали ви, що Ява Рень існував насправді? Під час поїздки на полювання Нестайко зустрів біля вечірнього багаття самостійного, меткого сільського хлопчика з таким ім’ям. А художник Василь Євдокименко розповів письменникові про двох школярів, які заблукали в кукурудзі. Вибратися їм допоміг звук сільського радіо.

Із цих зустрічі та розповіді народилася «Пригода в кукурудзі», де вперше з’явилися Ява й Павлуша. Потім були нові історії — і зрештою ціла трилогія «Тореадори з Васюківки».

У родині першою читачкою його рукописів була дружина Світлана. Вона була філологинею, багато років викладала в університеті.

Донька Олена згадувала, що батько писав щодня, навіть на відпочинку, але до завершення роботи про новий твір не розповідав. Удома він залишався скромною людиною з чудовою самоіронією, яка не вимагала особливого ставлення через свою популярність.

«В Країні Сонячних Зайчиків», «Одиниця з обманом», «Незвичайні пригоди в лісовій школі» — Нестайко створив цілий світ, у якому діти могли впізнати себе: побешкетувати, помилитися, злякатися, а потім зібратися з духом і підтримати друга.

Він пояснював свій вибір дуже просто: «Пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше».

А ви читали «Тореадорів з Васюківки»? Яка книжка Всеволода Нестайка найбільше запам’яталася вам або вашим дітям?