Сьогодні ми згадуємо Бориса Олійника

 

Сьогодні ми згадуємо Бориса Олійника —

людину-епоху, чиє слово стало крицею для нашої національної культури.

Його життєвий шлях почався на Полтавщині, у Зачепилівці, і з того часу кожен його вірш був просякнутий вірністю рідній землі та батьківським заповітам.

Борис Ілліч належав до тих рідкісних постатей, які ніколи не зраджували своїм принципам: він захищав поетів-шістдесятників у часи цензури, першим розповідав правду про Чорнобильську трагедію та стояв біля витоків закону про

державність української мови.

Для нього не існувало компромісів із совістю, а найвищою мірою людяності завжди залишався образ Матері — тієї самої «сивої ластівки», якій він присвятив свої найпронизливіші рядки.

Ти від лютої зими

Затуляла нас крильми,

Прихилялася

Теплим леготом.

Задивлялася білим лебедем,

Дивом-казкою

За віконечком,-

Сива ластівко,

Сиве сонечко.

Олійник був не просто майстром слова, а речником народного духу, який умів поєднувати високу поезію з активною громадською позицією.

Навіть коли літа вже не мчали, як прудкі лошата, він залишався вірним «дорозі правди невмирущої».

Хоча 30 квітня поет пішов за вічну межу, його голос продовжує звучати в кожній поезії, у кожній пісні та в пам'яті мільйонів українців.

Світла пам'ять великому Митцю, чиє серце завжди билося в унісон з Україною. Схиляємо голови перед велетом нашого слова.

Який пісня поета для вас найулюбленіша?

Літературний календар на травень-серпень.

 

Ніч 26 квітня 1986 року назавжди змінила хід історії

 

Ми атомні заложники прогресу.
Вже в нас нема ні лісу, ні небес.
Так і живем од стресу і до стресу,
абетку смерті маємо - АЕС.

Ліна КОСТЕНКО

-* * *

Цей дощ - як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив-був народ над Прип’яттю - і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.

Подарунок

 

23 КВІТНЯ — ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ КНИГИ ТА АВТОРСЬКОГО ПРАВА

 

Щороку 23 квітня світ відзначає свято, яке об’єднує мільйони людей навколо магії слова — Всесвітній день книги та авторського права. Заснований ЮНЕСКО у 1995 році, цей день є символом поваги до літератури, визнання ролі авторів у розвитку культури та закликом до кожного відкрити для себе задоволення від читання.

СИМВОЛІЗМ ДАТИ

Вибір 23 квітня має глибоке символічне значення для світової літератури. Саме цього дня у 1616 році пішли з життя видатні майстри слова: Вільям Шекспір, Мігель де Сервантес та Інка Гарсіласо де ла Вега. Це також день народження або смерті багатьох інших відомих письменників, таких як Моріс Дрюон, Володимир Набоков та Мануель Мехіа Вальєхо.

ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО СЬОГОДНІ?

Книга — це не лише джерело інформації, а й міст між поколіннями, культурами та ідеями. У часи стрімких технологічних змін книга залишається фундаментом освіти та критичного мислення.

Читання збагачує наш внутрішній світ і дарує натхнення.

Авторське право захищає інтелектуальну власність, стимулюючи творців до створення нових шедеврів.

 «Книга — це вікно, через яке душа виходить у світ».

120 років від дня народження Оксани Дмитрівни Іваненко

 

120 років від дня народження Оксани Дмитрівни Іваненко — української дитячої письменници та перекладачки.

Народилася 31 березня (13 квітня) 1906 року в Полтаві.

Навчалася у гімназії, потім у робітничій школі.

Дитинство Оксани проходило у творчій родині. Вона любила читати. У чотири роки дівчинка могла читати, незабаром – писати, а в шість років почала видавати власний журнал «Гриб».

Перший твір — казка «Квіти» — було надруковано 1917 року в журналі полтавських гімназистів «Слово». Писала вірші та п’єски.

Бабуся Оксани була вчителькою німецької та французької, тому дівчина добре знала ці мови і в дорослому житті перекладала твори з цих мов.

Родина Іваненків жила недалеко від театру і не пропускала жодної вистави.

Над романом «Тарасові шляхи» письменниця працювала понад 20 років…

Померла письменниця на 92-му році в Києві 17 грудня 1997 р.

Вивчаємо_традиції_рідної_землі!

 

12 квітня християни усього світу святкують Воскресіння Христове!

«Христос Воскрес!», - вітаємо ми рідних та знайомих. І чуємо у відповідь: «Воістину Воскрес!».

Що нам відомо про історію цього свята?

Давним-давно на землі жив Божий син Ісус Христос, що багато подорожував країною та говорив людям про любов, вічне життя, необхідність допомагати один одному, не грішити і пробачати погані вчинки. Він зцілював хворих та виявляв співчуття до усіх, хто цього потребував.

Але цар не любив Ісуса, бо боявся втратити свою владу. Прибічники царя схопили Божого сина. Вони довго знущались з праведника, а після того розіп’яли на хресті – на горі Голгофі. Ісус добровільно прийняв усі страждання та мученицьку смерть: цим він спокутував гріхи усіх людей.

На третій день після поховання Христа сталося диво – він воскрес із мертвих, доказавши цим, що душа є безсмертна. На Великдень до римського імператора Тиберія прийшла Марія Магдалина з благою звісткою: «Христос воскрес!» - повідомила вона і піднесла в дарунок імператорові куряче яйце. Імператор розсміявся і сказав, що швидше це яйце стане червоним, ніж він повірить у це. І на очах у здивованої публіки біле яйце в руках Марії стало червоним! Коли Тиберій це побачив, він був вражений і відповів: «Воістину воскрес!». З тих пір червоне яйце стало символом нового народження і вічного життя.

У нас теж є шанс на воскресіння після смерті – любити своїх близьких і ближніх, допомагати тим, хто потребує допомоги, робити якомога менше поганих вчинків, і бути щасливими!

За посиланням ви дізнаєтеся, як святкують Великдень в Україні та інших країнах світу

https://youtu.be/GW0ICC0C6Wc

А також на вас чекає мультик із серії «Святкове намисто», та найдушевніша проповідь маленької дівчинки про Воскресіння Христове

https://youtube.com/watch?v=XvlreikcFHU&feature=share

https://www.facebook.com/100000663718062/posts/2452666701432096/