День пам'яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії рф проти України

 

4 червня.

Сьогодні день, коли слова даються з надважким болем, а серце стискається від невимовного жалю. Росія забрала в нас найцінніше — сотні маленьких українців, які мали рости, кохати, творити майбутнє та просто радіти життю.

Кожна дитяча смерть — це не просто статистика. Це невиправний злочин, розірвані всесвіти їхніх батьків і незагоєна рана на тілі всієї нашої нації. Вони мали б зараз гратися на подвір'ях, збиратися до школи чи будувати плани на літо. Замість цього вони стали ангелами.

 Як ми можемо вшанувати їхню пам'ять сьогодні:

Хвилина мовчання: Зупиніться на мить у вирії справ, згадайте кожне втрачене дитяче життя та подумки обійміть тих батьків, які переживають це страшне горе.

Дзвіночки пам'яті: Традиційно цього дня люди розвішують на деревах дзвіночки, які символізують голоси янголят, що вже ніколи не пролунають у нашому світі. Якщо маєте можливість — підтримайте цю акцію у своєму місті чи на подвір'ї.

Світло тепла: Обійміть своїх дітей міцніше, скажіть, як сильно ви їх любите, і зробіть усе можливове, щоб захистити їхнє дитинство.

Світла пам'ять усім маленьким ангелам, чиї життя так жорстоко обірвала війна. Вони назавжди в наших серцях, а їхні вбивці ніколи не знайдуть прощення — ні на землі, ні на небесах.

23 травня - День Героїв України

 

 Цей день — про нескорених. Про тих, хто в усі часи ставав на захист рідної землі, свободи та майбутнього нашої держави.

Герої - це не просто сторінки в підручнику історії. Це жива сила, що тече в жилах української нації від козацьких часів до сьогодення. Це відвага тих, хто виборював нашу незалежність століття тому, і надлюдська мужність наших сучасних титанів, які тримають небо над Україною просто зараз. Це наші воїни, волонтери, медики - усі, хто сьогодні роблять Україну сильною та незламною. Це люди великого серця, мужності й честі, завдяки яким ми маємо можливість жити, навчатися, мріяти й вірити в Перемогу. Ми схиляємо голови перед пам’яттю полеглих Героїв та щиро дякуємо тим, хто продовжує боротьбу за незалежність України. Нехай подвиг Героїв назавжди живе у наших серцях, а любов до Батьківщини об’єднує й надихає кожного з нас. 💙💛

Слава Героям України! 

16 травня виповнюється 131 рік від дня народження Тодося (Теодосія) Степановича Осьмачки

 

16 травня виповнюється 131 рік від дня народження Тодося (Теодосія) Степановича Осьмачки (1895–1962) — одного з найсамобутніших українських письменників XX століття, чия постать стала символом незламності та трагізму епохи «Розстріляного відродження». Поет, прозаїк і блискучий перекладач Шекспіра, Байрона та Уайльда, він залишив по собі спадщину, сповнену неймовірної експресії, метафоричності та глибокого психологізму.

Його творчий шлях розпочався в літературних угрупованнях «АСПИС» та «Ланка» (пізніше «МАРС»), де він заявив про себе як митець із потужним народно-фольклорним світовідчуттям. Проте сталінські репресії 1930-х років перетворили життя Осьмачки на суцільне випробування: рятуючись від неминучого арешту, він був змушений симулювати психічне захворювання, пройшовши крізь пекло радянських тюремних лікарень. Цей досвід постійного страху та цькування назавжди закарбувався в його текстах, зробивши їх гранично відвертими й напруженими.

В еміграції, ставши одним із засновників Мистецького українського руху (МУР), Осьмачка створив свої знакові прозові твори: «Старший боярин», «План до двору» та «Ротонда душогубців». У них автор із вражаючою художньою силою змалював трагедію українського селянства, колективізації та нищення національного духу. Творчість Тодося Осьмачки — це складний світ образів, де біль за долю рідної землі поєднується з філософськими роздумами про сенс людського буття та ціну внутрішньої свободи. Його спадщина залишається надзвичайно актуальною, демонструючи нездоланну силу справжнього таланту

14 травня Україна відзначає 155-річчя від дня народження Василя Семеновича Стефаника

 

14 травня Україна відзначає 155-річчя від дня народження Василя Семеновича Стефаника (1871–1936) = неперевершеного майстра психологічної новели, громадського діяча та одного з найяскравіших представників «Покутської трійці». Творчість Стефаника стала справжнім проривом у тогочасній літературі, адже він зміг з неймовірною художньою силою та драматизмом розкрити трагедію життя західноукраїнського селянства на межі XIX та XX століть. Його лаконічні, але глибоко емоційні твори, такі як «Камінний хрест», «Новина», «Марія» та «Синя книжечка», стали класикою світового експресіонізму, де за кожним словом стоїть невимовний біль, боротьба за гідність та любов до рідної землі. Письменник володів унікальним даром — мінімумом засобів досягати максимального психологічного напруження, через що його часто називали «володарем селянських душ». Ювілей Василя Стефаника — це не лише нагода згадати його літературний геній, а й можливість переосмислити силу українського духу, яку він так щиро та безкомпромісно оспівував у своїх творах. Бібліотека запрошує читачів відкрити для себе заново глибину Стефаникового слова, що залишається актуальним і сьогодні, вражаючи своєю щирістю та гуманізмом.

9 травня Україна разом із країнами Європейського Союзу відзначає День Європи.

 

На тлі повномасштабної війни українці ще гучніше декларують свою приналежність до європейської спільноти. У нових реаліях День Європи в Україні - це не лише нагадування про євроінтеграцію, а й символ стійкості і незламності українського народу. Для українців це особливий день, адже Україну та ЄС єднають спільні цінності, історія та культура.

Напередодні цієї дати фахівчині центральної бібліотеки для дорослих разом із студентами економічного та ветеринарного факультетів БНАУ привітали рідне місто із цим святом флешмобом ,,Україна - серце Європи". До них приєдналися гості Білої Церкви із Голландії.

Цією акцією учасники виразили подяку країнам Європи за допомогу і підтримку України під час війни, впевненість у тому, що наша країна неодмінно стане повноправним членом ЄС та побажали Україні разом із європейськими країнами миру, стабільності, процвітання та розвитку.

8 травня Україна відзначає День пам'яті та перемоги

 

8 травня Україна відзначає День пам'яті та перемоги, вшановуючи загиблих у Другій світовій війні 1939 - 1945 років.

У цій війні за шість років ми втратили понад вісім мільйонів українців та представників інших народів, які проживали на нашій землі.

Українцям сьогодні знову доводиться проливати свою кров за Незалежність та боронить світ від ворога, який живе за звичаями нацизму.

Ми пам'ятаємо, що той, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою, завжди перемагає.

Сьогодні ми згадуємо Бориса Олійника

 

Сьогодні ми згадуємо Бориса Олійника —

людину-епоху, чиє слово стало крицею для нашої національної культури.

Його життєвий шлях почався на Полтавщині, у Зачепилівці, і з того часу кожен його вірш був просякнутий вірністю рідній землі та батьківським заповітам.

Борис Ілліч належав до тих рідкісних постатей, які ніколи не зраджували своїм принципам: він захищав поетів-шістдесятників у часи цензури, першим розповідав правду про Чорнобильську трагедію та стояв біля витоків закону про

державність української мови.

Для нього не існувало компромісів із совістю, а найвищою мірою людяності завжди залишався образ Матері — тієї самої «сивої ластівки», якій він присвятив свої найпронизливіші рядки.

Ти від лютої зими

Затуляла нас крильми,

Прихилялася

Теплим леготом.

Задивлялася білим лебедем,

Дивом-казкою

За віконечком,-

Сива ластівко,

Сиве сонечко.

Олійник був не просто майстром слова, а речником народного духу, який умів поєднувати високу поезію з активною громадською позицією.

Навіть коли літа вже не мчали, як прудкі лошата, він залишався вірним «дорозі правди невмирущої».

Хоча 30 квітня поет пішов за вічну межу, його голос продовжує звучати в кожній поезії, у кожній пісні та в пам'яті мільйонів українців.

Світла пам'ять великому Митцю, чиє серце завжди билося в унісон з Україною. Схиляємо голови перед велетом нашого слова.

Який пісня поета для вас найулюбленіша?