Леся Українка народилася в Новограді-Волинському. Мати її, письменниця Олена Пчілка, прищеплюючи своїм дітям любов до рідної мови, возила їх у навколишні волинські села, де майбутня поетеса знайомилася із селянським життям, місцевими говірками, фольклором. Згодом родина Косачів замешкала в селі Колодяжному Ковельського повіту. Тут Леся Українка жила серед селянських дітей, опанувала тамтешню говірку.
Новоград-Волинський і Ковельщина — територія історичної Волині. Леся Українка завжди вважала себе волинянкою, була патріоткою цієї місцевості, добре знала говірки Волині.
Загалом письменниця розуміла роль народних говорів у становленні літературної мови: «...Літературна мова мусить витворитися з усіх діалектів, без жодного насильства, сварки й колотнечі», — писала вона в листі до Осипа Маковея.
Леся Українка намагалася писати так, щоб її розуміли і в Східній, і в Західній Україні. Діалектна стихія не панувала над нею. Щоправда, у творах про життя на Волині, зокрема й у «Лісовій пісні», вона часто вдавалася до західнополіських діалектизмів, які створюють відповідний колорит і мовні характеристики персонажів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий