Жила-була в маленькому затишному містечку дівчинка Марійка. Вона дуже любила весну, бо саме навесні все навколо оживало: співали пташки, розквітали квіти, а повітря пахло теплом і надією.
Одного ранку бабуся тихо розбудила Марійку:
— Вставай, сонечко, сьогодні особливий день — Чистий четвер.
— А чому він “чистий”? — сонно запитала дівчинка.
— Бо сьогодні ми очищаємо не тільки дім, а й серце, — усміхнулась бабуся.
Марійка здивувалася, але вирішила допомогти. Вони разом витирали пил, мили вікна, складали іграшки. Здавалося, що навіть сонячні промінчики раділи й танцювали у чистій кімнаті.
Та раптом Марійка помітила маленьку сіру Хмаринку в кутку.
— Ти хто? — запитала вона.
— Я — Образка, — тихо відповіла Хмаринка. — Я з’являюсь, коли люди ображаються, сердяться або говорять недобрі слова.
Марійка задумалась. Вона згадала, як нещодавно посварилася з подругою і не захотіла миритися.
— І що тепер робити? — запитала вона.
— Просто прибрати мене з серця, — відповіла Образка. — Сказати “пробач”, зробити добро — і я зникну.
Марійка взяла телефон і набрала подругу:
— Пробач мені, будь ласка. Я сумую за тобою.
І в ту ж мить Хмаринка стала прозорою-прозорою… і зникла! А в кімнаті стало ще світліше.
— Бабусю! — радісно вигукнула Марійка. — Я зрозуміла! Чистий четвер — це коли чисто не тільки вдома, а й у душі!
Бабуся ніжно обійняла її:
— Саме так, моя дівчинко. Коли серце чисте — в ньому живе добро, любов і радість.
Ввечері Марійка дивилась у вікно на зорі і відчувала, як у її серці стало легко й тепло. І вона знала: тепер її Чистий четвер справжній.
І відтоді щороку вона пам’ятала: найголовніше прибирання — це прибирання в серці.Автор ОленаТК
Комментариев нет:
Отправить комментарий