Про День пам’ятників історії та культури

 

Це свято в Україні встановлене Указом Президента України «Про День пам’ятників історії та культури» № 1062/99 від 23 серпня 1999 року. На підтримку ініціативи вчених, архітекторів, реставраторів, працівників державних органів охорони пам’ятників історії та культури було ухвалено рішення встановити в Україні відповідне свято, відзначати яке слід щорічно 18 квітня — у Міжнародний день пам’ятників і визначних пам’яток.

Завдання цього свята – ще раз нагадати світовому суспільству про різноманіття культурної спадщини, створеної зусиллями багатьох народів за всю історію людства, її вразливість та необхідність збереження для майбутніх поколінь.

До Списку Всесвітньої Спадщини

України в ЮНЕСКО належить:

– Київський Софійський собор (Київ)

– Києво-Печерська лавра (Київ)

– Ансамбль історичного центру Львова (Львів)

– Пункти геодезичної дуги Струве (Хмельницька і Одеська області)

– Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини (Українські та Словацькі Карпати, Німеччина)

– Резиденція Буковинських митрополитів (Чернівці)

– Дерев’яні церкви Карпатського регіону:

– Церква Святого Духа (Львівська область, Жовківський район, с. Потелич)

– Церква Собору Пресвятої Богородиці (Львівська область, Турківський район, с. Матків)

– Церква Святої Трійці (Львівська область, Жовква)

– Церква святого Юра (Львівська область, Дрогобич)

– Церква Святого Духа (Івано-Франківська область, Рогатин)

– Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Івано-Франківська область, Коломийський район, с. Нижній Вербіж)

– Церква Вознесіння Господнього (Закарпатська область, Рахівський район, селище Ясіня)

– Церква святого Михайла (Закарпатська область, Жовківський район, с. Ужок)

– Руїни стародавнього міста Херсонес.

За посиланням запрошуємо у віртуальну мандрівку «Пам‘ятники ЮНЕСКО в Україні»

https://youtube.com/watch?v=QVM1y0OAzEA&feature=share

Всесвітній день авіації та космонавтик

 

12 квітня

Всесвітній день авіації та космонавтики

Інформаційне повідомлення "ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ПЛАНЕТИ"

Планета Меркурій отримала свою назву на честь давньоримського бога торговців і мандрівників.

Планета Венера названа ім'ям давньогрецької богині, покровительки любові і родючості. В атмосфері цього об'єкта часто спостерігається грозове явище.

З космосу на поверхні Землі спостерігаються постійні часті спалахи, зумовлені великою кількістю гроз.

Супутники Марса Фобос і Деймос у перекладі з давньогрецької мови позначають страх і жах.

Планета Юпітер є джерелом рентгенівського випромінювання.

Єдина планета, яка не отримала назву древнього божества – це Земля.

Планета Меркурій сама повільна. Один день планети прирівнюється до наших 6 місяців.

Передбачається, що на Марсі в минулому існувало життя.

У літній період на Урані світить Сонце протягом 20 років, у зимовий час - протягом 20 років зберігається тьма.

Нептун єдина планета, яку вчені відкрили за допомогою математичних розрахунків. Решта планет виявлена у наслідок спостереження.

Планету Венеру називають Ранковою та Вечірньою зіркою, так як після заходу Сонця перше, що ми спостерігаємо на небі – це блиск Венери.

ДЖЕРЕЛО: https://goodhouse.com.ua/.../18506-skilki-planet-u...

Леонід Каденюк, перший космонавт незалежної України

 

Мрія про космос в Леоніда Каденюка зародилася в 10 років, коли весь світ облетіла звістка про політ Юрія Гагаріна. І він зробив усе, щоб ця мрія стала реальністю: закінчивши середню школу зі срібною медаллю, вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків, здобув диплом льотчика-інженера за спеціальністю «Пілотування і експлуатація літальних апаратів».

У 1976 році був оголошений набір до Загону радянських космонавтів у групу багаторазової космічної системи «Буран», і Леонід вирішив спробувати свої сили. Після тривалих фізичних і психологічних тренувань із 9000 претендентів було відібрано дев’ятьох. Каденюк – у їхньому числі. Через що усім довелося пройти на шляху до мети, згадувала пізніше на вечорі його пам’яті, який відбувся у березні 2018 року в КМДА, дружина космонавта Віра Каденюк: «Над ними проводили різні експерименти. Ось один: людину клали на стіл, пропускали через неї струм, доки серце не зупинялося. А тоді проводили реанімаційні заходи, щоб побачити, як швидко можна «запустити» серце і чи можна це зробити взагалі. Як їм потім пояснювали, це робилося для того, щоб зрозуміти, що буде, якщо в космосі раптом космонавта вдарить струмом, як швидко людина прийде до тями. Отакі були тести. І це лише один, а їх були сотні».

Згодом Леонід Каденюк пройшов загальнокосмічну підготовку і отримав кваліфікацію льотчик-випробувача та космонавта-випробувача. Це теж було пов’язане з ризиком для життя. «Кожного разу, коли їм привозили необкатаний літак, з якого треба було витиснути все – це був ризик. Часто проводили таке випробування, коли літак піднімали на максимальну висоту і там вимикали двигун. І коли літак починав падати, на мінімальній висоті треба було запустити двигун знову і вирівняти літак. Але це не завжди вдавалося. А ще був експеримент, коли льотчика садили в кабіну і її оббризкували радіоактивною речовиною, щоб подивитися, як поведе себе льотчик чи машина. І дуже часто після таких випробувань льотчика просто витягували з кабіни, бо він не розумів, де він і що відбувається. І Льоня через це також пройшов. Із 50 льотчиків-випробовувачів загону, у якому служив Леонід, в живих лишилося семеро. І ми, жінки, у військовому містечку, де жили, понад усе боялися моменту, коли починали вити сирени. Бо це означало, що знову хтось розбився, і кожна молила Бога, щоб це був не її чоловік»,- розповідала пані Віра.

Здобув другу вищу освіту, закінчивши в 1989 році Московський авіаційний інститут за спеціальністю «інженер-механік». Досконало знав різні типи космічних кораблів та літав більш ніж на 50 типах літаків різного призначення, здебільшого — винищувачах. Загалом провів у небі більше 2 400 годин.

Після розпаду Радянського Союзу постало питання, як бути далі, але він, не роздумуючи, вибрав Україну. У 1995 році увійшов до групи космонавтів Національного космічного агентства України. Коли з’явилася програма україно-американського космічного співробітництва і шанс на політ українця на борту американського космічного корабля, написав заяву про бажання взяти участь у конкурсі. І знову він став найкращим серед претендентів – це визнала як українська комісія, так і американська.

І з 19 листопада по 5 грудня 1997 року здійснив політ на американському транспортному космічному кораблі «Колумбія» місії STS-87, проводив досліди із впливом невагомості на вегетацію рослин. Завдяки йому в космосі вперше було розгорнуто державний прапор України і прозвучав наш Гімн. А ще він узяв з собою в політ томик «Кобзаря».

Повернувшись в Україну, генерал-майор Леонід Каденюк проходив службу в лавах ЗСУ: обіймав посади начальника авіації військ ППО України, помічника Президента України з питань авіації і космонавтики, заступника Генерального інспектора Генеральної військової інспекції при Президентові України, радника Президента України з питань авіації і космонавтики, у 2002 році був обраний народним депутатом України.

Помер 31 січня 2018 від раптової зупинки серця під час традиційної ранкової пробіжки. Похований на Байковому кладовищі.

Віктор Близнець

 

Віктор Близнець народився 10 квітня 1933 року на Кіровоградщині в багатодітній селянській родині. Немовлям (у часи голодомору) ледве не помер. Закінчив середню школу, навчався на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Працював редактором у редакціях газет, журналів і видавництвах.

У автобіографії з любов’ю згадував свого батька, який для нього — «жива історія з усім минулим, сучасним і прийдешнім. «Він був для мене першою книгою, першою школою, відкривав для нас землю батьків, її родильні муки і весільні торжества. Для нас, малих, це було як причастя до святині, до таїни нашого земного бога».

Віктор Близнець був дитячим письменником за природою свого таланту.Публікуватись він почав з 1959 році, а перша книжка оповідань «Ойойкове гніздо» вийшла в 1963 році. Найпопулярнішими його творами є повісті «Паруси над степом», «Землянка», «Древляни», «Звук павутинки», «Мовчун», «Женя і Синько», «Як народжувалася стежка», «Золота гора до неба», «Золота павутинка», повість-казка «Земля Світлячків». Герої його творів усвідомлюють себе особистостями, знають, що таке справжня дружба, готові захистити слабшого, живуть у злагоді з довкіллям.

Таким був і сам письменник. Усі, хто знав Віктора Семеновича, згадують про нього як про людину дуже щиру, делікатну, з ніжною душею. Людину, закохану у дитинство, у людей, у природу.

«Він власноручно поставив крапку у своєму життєписі, не відзначивши навіть першого ювілею — 50 річчя. Був дуже вразливий і не вмів тікати від болю, якого завдавало йому життя… Він був глибоко чесною, порядною людиною з підвищеною душевною ранимістю…Йому боліла українська дитяча література, бо він присвятив їй життя. Всіма силами намагався вивести її з ганебного кола зневаги й упослідження. І завдяки власній творчості йому це вдалося… Віктор Близнець став класиком нашої української літератури для дітей. Його «Звук павутинки» щемливо бринітиме все новим і новим поколінням юних читачів» (Всеволод Нестайко).

У 1988 році письменникові посмертно було присвоєно звання лауреата літературної премії імені Лесі Українки, а в 2003 році Міжнародним освітнім фондом імені Ярослава Мудрого започатковано Літературну премію «Звук павутинки» імені Віктора Близнеця.

70 років від дня народження Квітки Цісик (1953-1998)

 4 квітня - 70 років від дня народження Квітки Цісик (1953-1998), американської співачки українського походження.

До недавнього часу ім’я співачки було майже невідоме в Україні. Вона народилась в родині післявоєнних емігрантів із Західної України і все життя прожила в Америці. Батьки Квітки навчили дівчинку не тільки грати на скрипці і співати – вони передали їй свою любов до України, до української культури, мови, пісень. Сьогодні, завдяки Інтернету, можна почути її неповторний неземний голос. Її голос звучав у оперних та естрадних залах, рекламних роликах, але найширше визнання вона отримала як виконавиця українських народних пісень.

Квітка померла 29 березня 1998 року в Нью-Йорку, не доживши кількох днів до свого 45-річчя. Співачка зробила для популяризації України у світі більше ніж дипломати та високопосадовці.

ЩО ОЗНАЧАЄ НАШ УКРАЇНСЬКИЙ ВІНОЧОК ?

 

Віночок обов’язково оздоблювали стрічками різних кольорів. Стрічки вимірювали по довжині коси, розрізали нижче коси, щоб її сховати.

Найпершою по центру в’язали світло-коричневу — символ землі, по обидві сторони від неї жовті — символ сонця;

за ними — світло-зелені й темно-зелені — краса та молодість;

голубі й сині — небо і вода, що надають силу і здоров’я.

Далі йшли жовтогаряча — символ хліба, фіолетова — мудрість, малинова — душевність і щирість, рожева — достаток.

Білу вплітали лише тоді, коли кінці її були розшиті сріблом і золотом (на лівому — сонце, на правому — місяць).

Не вишита стрічка не пов’язувалася, це був символ пам’яті про померлих. Дівчата, що вплітали у віночок мак, підв’язували до нього червону стрічку — символ печалі й магічності.

Сирота вплітала в косу та у вінок блакитні стрічки. І люди при зустрічі обдаровували таку дівчину подарунками, хлібом, грошима, бажали їй стати щасливою й багатою. Дівчина ж у вдячність дарувала тим людям стрічку з вінка.

Ось такий символічний наш український віночок!

2 квітня – Міжнародний день дитячої книги.

 

Вітаю, друзі!

Цікавинку я розповім вам, малята!

У світі є свят надзвичайно багато,

І взимку, і влітку, й осінньої днини.

У книги дитячої свято це нині!

Осяяне сонечком ніжним весняним,

Дарує нам книг пречудових чимало-

Цікавих, яскравих, великих, маленьких,

Для діток хороших та ще й розумненьких!

Із книгою ви помандруєте в казку

І в подорож дивну. Читайте, будь ласка!

Про все дізнавайтесь, усьому навчайтесь,

Частіше спілкуйтеся і усміхайтесь!

Бо книга дитяча - промінчик надії!

Знання в ній, уміння, бажання і мрії,

І мудрість народна, і гумор, і пісня.

Усі читачі люблять книжечку, звісно!

(Т.Строкач)