Всесвітній день Інформації

 

Щорічно, в останню п’ятницю листопада відзначається Всесвітній день Інформації. Дату для відзначення цього дня обрала Міжнародна академія інформатизації і його відзначають щорічно з 1994 року.

Сьогодні світом рухає інформація. Це можуть бути будь-які відомості, які передаються між людьми всілякими способами: усним, письмовим, візуальним та іншими.

Сьогодні уявити життя без шаленого потоку інформації просто неможливо. Кількість інформації передує рівню обізнаності у тій чи іншій сфері. Всі знають знамениту фразу: "Хто володіє інформацією — той володіє світом".

Слід зазначити, що завдяки появі нових технологій та комп'ютеризації інформація стала невід'ємною частиною існування людства. Інформація - це "їжа", яка потрібна мозку щодня, щоб не втрачати життєвого тонусу. Тому сьогодні слід дізнатися щось корисне та нове для себе, і тим самим підтримати ідею відзначення Всесвітнього дня інформації.

Вітаємо усіх зі святом!

Для всіх допитливих читайликів святкова добірка енциклопедій.

А за посиланням на вас чекає цікава гра-вікторина, де можна перевірити та покращити свої знання з безпеки в Інтернеті.

https://www.youtube.com/watch?v=I6KqpUqYdUo&feature=share

Марк Твен

 

Марк Твен (справжнє ім’я Семюел Ленггорн Клеменс) - американський письменник, якого називають батьком американської літератури. Йому вдалося створити героїв, що стали друзями мільйонів дітей та підлітків у різних країнах світу.

Марк Твен працював моряком, був журналістом, подорожував, ризикував, дотепно жартував і… писав книги, які досі читають із захопленням «Пригоди Тома Сойєра» , «Пригоди Гекльберрі Фінна», «Принц і злидар», «Янкі при дворі короля Артура». Його життя було не менш пригодницьким, ніж романи.

Він навчив світ сміятися, мріяти й ніколи не втрачати дитячої допитливості. Його найвідоміші герої Том Сойєр та Гекльберрі Фінн. Ці хлопці вміють дружити по-справжньому, не бояться пригод, знаходять вихід із будь-якої ситуації, мріють про свободу та життя за власними правилами.

Вдячні американці увічнили своїх улюблених літературних героїв, поставивши пам’ятник Тому Сойєру та Гекльберрі Фінну в 1926 році на річці Міссісіпі у маленькому містечку Ганнібал, де провів свої дитячі роки письменник, і який вважається першим пам’ятником літературним персонажам. У центрі міста стоять на постаменті два бронзових хлопчика, точніше не стоять, а весело і нестримно крокують у майбутнє в своїх подертих штанцях, тримаючи за хвіст дохлу кішку, перекинуту через плече.

Марк Твен казав: «Людина з новою ідеєю - божевільний, доки ідея не стане успіхом». Його книги навчають бути сміливими, любити життя, цінувати гумор, вірити у свої сили.

Якщо ви обожнюєте пригоди, жарти, несподіванки і мрії - відкрийте сторінки творів Марка Твена.

5 книжок, які допомагають дітям зрозуміти свої емоції: до Міжнародного дня дитини

 

До Міжнародного дня дитини КнигоЛенд разом із просторами психоемоційної підтримки Litokryl підготували добірку з п’яти книжок, які допоможуть дітям краще зрозуміти свої емоції та відчути внутрішню гармонію.

https://osvitoria.media/news/5-knyzhok-yaki-dopomagayut-dityam-zrozumity-svoyi-emotsiyi-do-mizhnarodnogo-dnya-dytyny/

20 листопада відзначають Всесвітній день дитини!

 

Це свято, споріднене із Днем захисту дітей, який святкують у червні, але має свої особливості та історію.

Всесвітній день дитини святкують у різних країнах щорічно 20 листопада.

Цю дату було визначено в 1954 році Генеральною Асамблеєю ООН. Всесвітній день дитини спочатку запровадили як день світового братерства і дружби дітей усіх народів і націй. Метою було забезпечення добробуту дітей усього світу. Передбачали, що таке свято зміцнить міжнародні зв'язки і створить прихильне всесвітнє суспільство, в якому представники всіх націй почуватимуться рівноправно.

Саме у цей день – 20 листопада 1959 року Генеральна Асамблея прийняла Декларацію прав дитини, а 20 листопада 1989 року – Конвенцію про права дитини.

Всесвітній день дитини відзначається як день світового братерства і взаєморозуміння дітей, день підтримки діяльності, спрямованої на забезпечення благополуччя дітей в усьому світі.

Метою проведення цього дня є захист прав дітей та розвитку середовища, дружнього по відношенню до дітей у всьому світі, укріплення та розширення діяльності ООН в інтересах дітей, підтримки діяльності Дитячого фонду ООН.

Будь-яке свято для дітей - це радість.

А якщо з тобою святкує вся планета? Це круто в сім мільярдів разів!

Вітаємо вас, з цим чудовим святом!

Нехай щасливими будуть усі діти на світі!

За посиланням можна дізнатися більше про права дитини, а ще, з нагоди свята, можна влаштувати чудове сімейне свято: почитати гарну книжку, вивчити вірш, або зробити разом святкову саморобку.

Майстер-клас вже чекає за посиланням

https://youtube.com/watch?v=pv6OIpivSKs&feature=shared

https://youtube.com/watch?v=S6XUaGuaJ90&feature=shared

https://www.youtube.com/watch?v=nrYIMRmprdo&feature=share

17 листопада - День захисту чорних котів

 

Щорічно 17 листопада в Італії відзначають вельми незвичайне свято - День захисту чорних котів (також відоме як День чорних кішок), яке було засновано за ініціативою активістів італійської Асоціації із захисту довкілля і тварин (AIDAA) і вперше відзначалося в 2007 році.

Відомо, що у багатьох народів чорні коти вважаються символом нещастя. З давніх-давен їм приписували магічні властивості, їх називали втіленням нечистої сили та першими помічниками відьом і чаклунів. І хоча Середньовіччя залишилося позаду, темні забобони живі й досі - і страждають від них насамперед чорні кішки. Відома пісня про те, що "тільки чорному коту і не щастить", цілком виправдовує себе і в наш час.

Щорічно у світі гине і пропадає (ймовірно, не без допомоги недоброзичливців) кілька десятків, а то й сотень тисяч чорних котів. В одному лише Римі господарі щороку втрачають 15 тисяч чорних котів. Крім того, є дані, що чорних кошенят рідше за інших забирають із притулків.

Зібравши статистику по "невдачливим" тваринам, італійські активісти з Асоціації із захисту довкілля та тварин і взялися розв'язувати проблему винищення чорних кішок. Першим кроком стало затвердження Дня захисту чорних котів у 2007 році. Як заявляють в Асоціації, організація не тільки допомагатиме кішкам, а й нагороджуватиме людей, які виявляють співчуття до зацькованих тварин.

10 сторінок

 

Чи знаєш ти, що існує книга, яку жодна людина ніколи не зможе прочитати до кінця… і при цьому вона має лише 10 сторінок?

У 1961 році французький письменник Раймон Кено опублікував твір, який багато хто вважає найдовшою книгою у світі:

Cent mille milliards de poèmes (Сто тисяч мільярдів поем).

На перший погляд — усього десять сторінок, і на кожній із них надруковано один сонет.

Але тут є хитрість: рядки надруковані на окремих смужках паперу, які можна комбінувати між собою.

Кожен рядок першого сонета можна замінити відповідним рядком з будь-якого іншого з дев’яти.

У результаті виходить 10¹⁴ можливих комбінацій — тобто сто тисяч мільярдів унікальних поем.

Якщо хтось спробував би прочитати їх усі, йому знадобилося б понад 200 мільйонів років, навіть не зупиняючись на сон чи їжу.

Кожна комбінація утворює поему з ритмом, римою та змістом, і найцікавіше — ймовірність прочитати ту саму поему вдруге майже нульова.

Раймон Кено, один із засновників літературного об’єднання Oulipo, створив цей шедевр, щоб показати:

уяву можна поєднати з математикою — і зробити її безмежною.

Книга з 10 сторінок…

…яка містить більше поем, ніж усе людство зможе прочитати за вічність.

https://www.facebook.com/share/p/14NKQZGTpej/

письменники_ювіляри2025

 

13 листопада світ згадує Роберта Льюїса Стівенсона - письменника, який подарував дітям і дорослим неймовірні історії про хоробрість, мандри та пошук скарбів.

Його життя нагадувало одну з власних книг, повне подорожей, бур і відкриттів. З дитинства хворобливий, але з великою уявою, він не міг довго сидіти вдома, прагнув бачити світ, зустрічати людей, слухати їхні історії. Саме ці враження стали дорогоцінними «скарбами», з яких він створив свої найвідоміші твори.

Хто не чув про легендарний роман «Острів скарбів», де хоробрий Джим Гокінс вирушає на пошуки золота піратів?

А ще «Дивна історія доктора Джекіла та містера Гайда», «Викрадений», «Чорна стріла» - книжки, які відкривають двері у світ загадок, небезпек і пригод.

Стівенсон вчив, що справжній скарб - не золото, а сміливість, дружба й віра у власну мрію.

Якщо вам до душі історії про хоробрих мандрівників, хитрих піратів і таємничі острови, завітайте до бібліотеки й відкрийте книги Роберта Льюїса Стівенсона. Бо кожна сторінка - це компас у дивовижний світ пригод.

Україна — країна багата на ремесла і народні промисли!

 

Наша земля здавна славилася людьми, які творять диво власними руками.

Кожен куточок України має свої унікальні ремесла, що передаються з покоління в покоління — як безцінний спадок душі нашого народу.

Гончарство — тепле, як саме життя. Глина в руках майстра оживає, перетворюючись на глечики, миски й обереги, що зберігають домашній затишок. Опішня, Косів, Васильків — осередки, де кераміка співає свої мелодії.

Вишивка — це не просто орнамент. Це мова серця, що розповідає про любов, віру і долю. Кожен регіон має свій візерунок: червоне й чорне Поділля, барвиста Полтавщина, синьо-зелені тони Волині.

Ткацтво і килимарство — барвисті історії, виткані з ниток і часу. На килимах — символи достатку, природи, роду. Вони — мов спогади, які не старіють.

Різьблення по дереву — коли дерево починає дихати мистецтвом. Вироби з Карпатських майстерень — це не просто речі, це частинка гірського духу і сили.

Писанкарство — найтонше диво, де крашанка стає полотном для молитви. Українська писанка — символ життя, добра і Божої ласки.

Ковальство — іскри вогню, що творять красу. Наші ковалi — як чарівники, які зі звичайного заліза створюють шедеври — від воріт до фігур, що мають душу.

Українські ремесла — це не лише про минуле. Це про нас сьогодні. Про любов до справжнього, про коріння, яке не дає нам забути, хто ми є.

Де б ти не жив — у великому місті чи в маленькому селі — у кожного з нас живе частинка майстра, який уміє творити добро руками і серцем.

Шануй своє, підтримуй народних умільців, передавай традиції далі.

Бо саме в цьому — наша сила, наша краса і наша вічність.

З Днем доброти!

 

Чому саме день Синички?

 

З давніх- давен 12 листопада відзначався день Синички, тобто, день зустрічі зимуючих птахів. Люди готували годівниці, читали вірші про птахів, загадували загадки, грали і просто милувалися зимовими птахами.

Чому саме день Синички? Тому що синичка - божа пташка. Раніше в старовину кидали крихти хліба, шматочки сала і спостерігали: якщо синичка спочатку стане клювати сало, то в будинку буде вестися живність, якщо стане клювати крихти хліба-то буде в будинку достаток. У народі говорили «Невелика пташка синичка, а своє свято знає», «Не багато Зінька їсть - п'є, а весело живе».

Синичка швидка, заповзята. Де тільки її не зустрінеш - і в лісі, і на річці, і в полі. Вертлява, непосидюча, вона щось постійно шукає.

А яку величезну роботу маленькі пернаті помічники проробляють у наших садах, позбавляючи їх від безлічі небезпечних шкідників. Де багато синичок - там немає комашок. Адже одна синичка за добу з'їдає стільки комашок, скільки важить сама, а це приблизно 8-13 г.

У зимовий час нашим пернатим друзям буває холодно і голодно. І наше з вами завдання: не дати загинути взимку від голоду нашим зимуючим птахам, зробити для них годівниці і підгодовувати птахів взимку.

Одна пара синиць за сезон може захистити від шкідників до 40 дерев. Вони поїдають комах, гусениць і навіть інші шкідники, яких інші птахи ігнорують.

Окрім комах, синиці можуть полювати на дрібних гризунів і навіть маленьких кажанів. За літній день доросла синиця може з'їсти до 400 гусениць, що дорівнює її власній вазі.

Самка може відкласти до 12 яєць, а самцеві доводиться годувати її під час висиджування.

Синиці видають до 40 різних звуків, а їхнє характерне щебетання нагадує «сі-сінь-сі».

Хоча синиці літають дуже швидко, вони рідко махають крилами, витрачаючи на політ менше енергії, ніж більшість інших птахів.

Вони чудово запам'ятовують місця, де знайшли багато їжі, і повертаються туди згодом.

Синицю шанують як символ добра, добрих звісток та працьовитості.

Синиці годують своїх пташенят по 30-40 разів на годину. Батьки можуть зробити до 1000 вильотів за їжею в день.

Чорний хліб для синиць надзвичайно небезпечний

Взимку синичок можна годувати несолоним салом та сирим насінням (соняшниковим, гарбузовим, просом), а також сиром та кашами (вівсянкою, пшеничною крупою). Не можна давати їм солону, смажену, копчену їжу, чорний хліб та шкідливі продукти, як-от цитрусові чи консерви.

Листопад — тихий, задумливий місяць

 

Листопад — тихий, задумливий місяць, коли все довкола затихає в осінньому спокої, а на землю падає срібний іній.

Саме в цю пору народилися талановиті майстри українського слова - Ольга Кобилянська, Іван Нечуй-Левицький, Андрій Малишко, Микола Вінграновський, Остап Вишня, Андрій Кокотюха, Сашко Дерманський, Ірен Роздобудько, Богдан Лепкий ) та інші..

Вони подарували нам світ любові до рідної землі, краси людської душі та сили українського духу.

Холодний листопад зігріває серце теплом їхнього слова.

5 листопада відзначається Всесвітній день клоуна.

 

Клоуни, в тому вигляді, в якому ми їх знаємо сьогодні, з’явилися у 16 столітті в Італії та Англії. Вільям Шекспір був першим, хто використав слово «клоун» для позначення комічних, часто незграбних персонажів у своїх п’єсах.

У 1768 році Філіп Астлей відкрив перший у світі цирк, де з’явився клоун, який постійно не міг сісти на коня. Це стало символом клоунської ролі в циркових виставах. Саме від того часу клоун став невід’ємною частиною циркової культури.

Професія клоуна набагато старша. Вважається, що вона виникла близько 4000 років тому в Китаї, завдяки Юсі, блазню при дворі імператора Цінь Ші Хуан-ті. Цей китайський клоун став першим відомим блазнем в історії, і його роль у театральних виставах була значущою не тільки як комічний персонаж, а й як розважальник на дворі імператора.

КНИГА ДНЯ

Всеволод Нестайко «Загадка старого клоуна»

Автор розповідає про шкільне життя сільського хлопчика Стьопи Наливайка, про його друзів із 6-Б та про його фантастичні мандри в минуле і майбутнє за допомогою старшого друга Чака, старого клоуна і чаклуна. Завдяки Стьопі та невгамовному духові козацьких пращурів, що живе в його душі, читач має змогу побачити Київ і киян у різні історичні епохи, починаючи від часів Ярослава Мудрого і закінчуючи XX століттям.

12 творів української літератури, які повинен знати кожен українець — і дитина, і дорослий

 

1. Тарас Шевченко — «Кобзар»

Національний епос. «Заповіт», «Катерина», «Сон» — як молитися, тільки читати.

2. Іван Франко — «Мойсей»

Пророча поема про долю народу й провідника.

3. Леся Українка — «Лісова пісня»

Поетична драма про волю, кохання і вибір.

4. Іван Нечуй-Левицький — «Кайдашева сім’я»

Смішно й боляче одночасно. Без цього не зрозумієш український побут.

5. Панас Мирний — «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Про бунт і трагедію несправедливості.

6. Михайло Коцюбинський — «Тіні забутих предків»

Магічний реалізм по-українськи.

7. Василь Стефаник — «Камінний хрест»

Як висловити трагедію еміграції в кількох сторінках.

8. Ольга Кобилянська — «Земля»

Драма родини, де земля стає причиною крові.

9. Олександр Довженко — «Зачарована Десна»

Автобіографія дитинства, переплетена з поезією.

10. Остап Вишня — усмішки

Лікує сміхом. Український гумор — це теж зброя.

11. Василь Симоненко — «Ти знаєш, що ти – людина»

Поезія гідності й любові.

12. Всеволод Нестайко — «Тореадори з Васюківки»

Для дітей — і для тих, хто не хоче втратити дитинство.

Прочитайте — і зрозумієте, чим б’ється серце України.