День бібліотек! Всеукраїнський День бібліотек! Красиве музичне відео. 30...

Цей дивовижний світ - бібліотека

Шановні колеги, вітаю всіх причетних до свята Всеукраїнського дня бібліотек!!!

Бабин Яр: символ Голокосту та ЖОРСТОКОСТІ Третього Рейху

 Сьогодні,29 вересня, ми вшановуємо пам'ять жертв трагедії Бабиного Яру – одного з найстрашніших символів Голокосту в Україні. Тут, у Києві, тисячі невинних людей були безжально вбиті лише через свою національність та віру. Ця подія стала символом жорстокості й нелюдських знущань, але водночас нагадує нам про важливість збереження історичної пам'яті. Ми повинні пам'ятати ці уроки минулого, аби подібні трагедії ніколи не повторилися.

19 вересня святкує свій день народження Оксана Забужко

 

19 вересня святкує свій день народження Оксана Забужко – українська поетеса, прозаїк, філософ, літературознавець, публіцист.

Дебютувала в літературі з поетичною збіркою «Травневий іній», проте справді відомою авторкою стала після виходу прозового роману «Польові дослідження з українського сексу».

Творчий доробок: збірки поезії, прози «Сестро, сестро» (2003), дослідження про Лесю Україну «Notre Dame d'Ukraine» (2007), роман «Музей покинутих секретів» (2009), есеї «З мапи книг і людей» (2012), «І знову я влізаю в танк» (2016), праці «Філософія української ідеї (1992), «Шевченків міф України» (1996), «Вибране листування на тлі доби: 1992-2000» (з Юрієм Шевельовим, 2011), «Планета полин» (2020), «Як рубали вишневий сад, або Довга дорога з Бад-Емса» (2021), «Найдовша подорож» (2022). Книжка «Найдовша подорож» перекладена італійською, німецькою, норвезькою, польською та шведською мовами.

Читати твори можна за посиланням https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=282

20 вересня проводиться Осінній День «Полюби свою домашню тварину»

 

20 вересня проводиться Осінній День «Полюби свою домашню тварину», який відзначають двічі на рік: в лютому і вересні.

Святом 20 вересня представники екологічних організацій прагнуть показати, наскільки важливо у відносинах з вихованцями залишатися людьми. Всесвітній день домашніх тварин нагадує нам про те, що приручених звіряток необхідно кожній людині сприймати виключно як друзів, підопічних, членів своєї сім’ї, але зовсім і категорично не як об’єкт розваг.

Ця проблема стоїть сьогодні досить гостро, оскільки дуже багато батьків купують власним чадам кроликів, кошенят, щенят та інших малюків для забави, а коли дитя награється з малятком, останню без тіні жалю викидають на вулицю або взагалі вивозять подалі від будинку на смітник, як непотрібну, зношену річ. Неважко уявити собі, що саме виросте з дітлахів, вихованих із застосуванням таких методів, і що станеться з бідними тваринами, які опинилися абсолютно безпорадними без людської підтримки, турботи і ласки, без їжі і даху над головою…

День «Полюби свою домашню тварину»— це привід нагадати людям про їхню відповідальність за домашніх тварин, які для багатьох людей стали дійсно незамінними членами родиниї.

Задоволення, радість, захват, милування, упевненість, повага, довіра, симпатія, ніжність, любов, вдячність, спокій, покращення психоемоційного стану, безпека – це лише невеликий спектр емоцій, які отримують власники домашніх тварин від спілкування з друзями тваринного світу.

Традиційними та найпоширенішими тваринами-компаньйонами є коти і собаки, рідше в родинах утримуються птахи, хом’яки, равлики. Однак усі домашні улюбленці слугують людям джерелом прояву любові та вірності. Людина може усміхатися в обличчя, а поза очі лицемірити. З тваринами ж такого ніколи не станеться – вони завжди щирі і вірні друзі.

Ми знаємо, що собаки бувають життєво необхідними та незамінними помічниками для людей з вадами зору, із собаками спільну мову знаходять люди з проявами аутистичного спектру. А от коти відчувають, коли людина хвора і легко знаходять хворобливе місце, намагаючись «вилікувати» нас у свій котячий спосіб – вмощуючись безпосередньо на ньому. Науково доведено, що домашні тварини можуть зміцнювати наше психічне та фізичне здоров’я, нівелювати відчуття самотності, знімати стрес після робочого дня. Прогулянки з собакою дають можливість зайвий раз подихати свіжим повітрям й отримати певні фізичні навантаження та нові знайомства. Домашні тварини роблять нас популярними, змушують більше рухатись, посміхатися, відчувати себе потрібними та щасливими.

Маєш домашню тваринку, або хочеш мати - пам‘ятай, що ти повинен не тільки піклуватися про неї на свій розсуд, а й вивчати як правильно! Тож читай книжки, щоб твій домашній улюбленець був по-справжньому щасливим!

І чудова добірка книжок тобі у поміч! А за посиланням ти дізнаєшся багато цікавих фактів про домашніх улюбленців та можеш насолодитися цікавим святковим мультиком!

https://youtube.com/watch?v=RMeXsxFk1Rc&feature=share

https://youtube.com/watch?v=qUCo9l2g5Gk&feature=share

https://youtube.com/watch?v=8wg26IYik90&feature=shar

письменники_ювіляри2024

 Сергій Дзюба – сучасний український письменник, сценарист та режисер. Народився в Києві. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

Сергій Дзюба брав участь як журналіст та гравець у кількох відомих телевізійних реаліті-шоу «За склом», «Козаки-розбійники», «За 80 днів навколо світу на мотоциклі», «Ігри патріотів».

Президент міжнародної громадської організації «Чернігівський інтелектуальний центр», голова Чернігівської міської організації Національної спілки журналістів України, почесний професор Луцького інституту розвитку людини Університету «Україна». Член НСПУ з 1996 року.

Сергій Дзюба – автор збірок поезій, присвячених дружині – письменниці, науковцеві й журналісту Тетяні Дзюбі, зокрема «Колись я напишу останнього вірша» (1995), «Сонце пахне снігом і яблуками» (1997), «У липні наших літ» (2006) та інших.

Здобув визнання в літературі як автор книги «Позивний «Бандерас», що висвітлює воєнні події на сході України. Книга написана у співавторстві з молодим українським письменником Артемієм Кірсановим. У детективному шпигунському романі «Операція «Томос» уже знайомий капітан Антон Саєнко, розвідник із позивним Бандерас, сучасний козак Мамай, протистоїть підступному й жорстокому російському диверсанту Манекену та його поплічникам. Але цього разу він намагається врятувати не лише життя людей, а й міжнародний авторитет України, захистити історію, культурні та духовні цінності держави.

У 2019 році побачила світ друга книга Дзюби та Кірсанова «Заборонений. Історія життя і боротьби Василя Стуса». Колишній аспірантці, яка працювала над дисертацією про життя і творчість видатного поета Василя Стуса, а нині за волею обставин стала медсестрою, запропонували доглядати помираючу від важкої хвороби жінку. Як виявилося важкохвора у минулому була полковником КДБ і багато разів зустрічалася зі Стусом, особливо в останні дні його життя. У романі надзвичайно насичено змальовано життя поета на його рідній Донеччині, в оточенні друзів, педагогів і літераторів, і в концтаборі — де утримували в’язнів совісті, ставлячи їм у провину їхні переконання. Чимало уваги приділено у романі й долі останньої рукописної збірки поета.

Сергій Дзюба - автор дитячих повістей-казок «Кракатунчик – кленовий бог», «Гопки для Кракатунчика», «Душа на обличчі. Нові пригоди Кракатунчика та його друзів». Трилогія про хлопчика Сергійка, казкового крихітку – кленового бога Кракатунчика, їхню рідню, чернігівських і луцьких друзів, приятелів, знайомих, а також недоброзичливців, з якими, однак, за будь-яких найнепередбачуваніших обставин герої вміють знайти спільну мову – присоромити, перевиховати, дати рішучу відсіч усім їхнім навмисним і мимовільним бешкетам. Сюжет казки приводить дитину до розуміння, що в світі існують взаємоповага, дружба, й навпаки – світу притаманні непередчуваність, спонтанність, що провокують конфлікти та протистояння, які вирішуються за допомогою підтримки та комунікації.

У співавторстві з Іриною Кулаковською Сергій Дзюба написав роман у міні-новелах «Потягуськи». Персонажі цієї книги – п'ятирічні Дмитрик, Нюта, Ганка, Олексій, Володя і Катруська – реальні особи. Вони живуть у Чернігові і «працюють» малюками в дитсадку «Золота жабка». Надзвичайно люблять різноманітні ігрощі, ласощі та пустощі. Але є в них одне цікаве хобі – вивчати світ дорослих: досліджувати, ставити експерименти та робити неймовірні відкриття.

Книга «Прибульці» містить несподівані зустрічі з вишуканими, дивовижними прибульцями - класиками української та світової літератури.

Сергій Дзюба - упорядник та видавець 10 антологій і збірників сучасної української поезії та прози. Автор українських пісень. Його твори перекладені 50 мовами і надруковані в 23 країнах.

Лауреат премій імені Михайла Коцюбинського (1998), Миколи Гоголя (1999), Василя Стуса (1999), Дмитра Нитченка (2000), Івана Кошелівця (2003), Григорія Сковороди (2005, 2011), В’ячеслава Чорновола (2010), Миколи Лукаша (2010), Пантелеймона Куліша (2011, 2013), Леоніда Глібова (2012) та інших

Все реакции:

сучасні_дитячі_письменники

 

Наталія Чуб - психолог і сучасна дитяча письменниця, автор захопливих пригодницьких творів та енциклопедій для дітей. Усі книги Наталії Чуб надзвичайно цікаві та виконують подвійне завдання: розважити малюка та навчити його чомусь новому. У цих творах юний читач знайде відповіді на найпопулярніші питання в стилі «А чому?», вправи для тренування пам'яті, фантазії та дрібної моторики, а також отримає перші знання про здоров'я, науку і навіть бізнес.

Перші твори майбутньої відомої дитячої письменниці з'явилися на прилавках магазинів у 2006 році. З тих пір Наталя Чуб видала кілька десятків яскравих та захопливих книжок.

Одна з найпопулярніших книг письменниці називається «Азбука дитячого дозвілля». У ній зібрані десятки корисних ідей для організації дитячого свята, сценарії для різних урочистих подій, а також фантазії для цікавого проведення часу з дитиною. При цьому твір супроводжується великою кількістю яскравих ілюстрацій.

А ось книга «Як знайти час для розвитку своїх дітей» вже повністю присвячена батькам, у яких між горами справ і важливої роботи ніколи не вистачає часу на власних дітей. Наталя Чуб - сама мама трьох дітей, а тому в творі зібрала найцінніші поради про те, як зрозуміти маленьку дитину і спілкуватися з нею на одному рівні.

Також варто виділити цикл дитячих розважально-освітніх творів «Азбука», в який входять книги «Азбука дружби», «Азбука хоробрості», «Азбука ввічливості», «Азбука доброти». В них за допомогою веселих персонажів письменниця розповідає про найважливіші людські якості і про те, як вони впливають на життя кожної людини і її оточення. Так, «Азбука ввічливості» прищеплює дитині хороші манери і за допомогою цікавих історій - показує, чому важливо завжди бути чесним, працьовитим і добрим. А в «Абетці дружби» четверо друзів (ведмежа, совеня, оленя і пінгвіненя) відправляються в далеку подорож до мудрого Кіту, щоб дізнатися у нього, що таке дружба.

Іван Багряний «Тигролови»

 

Один із моїх найулюбленіших письменників української літератури. Неповторний, неперевершений.

В основу цього роману лягли автобіографічні події,а саме: висилка Багряного у ГУЛАГ,на Далекий Схід,його втеча з етапу НКВС, майже дворічне життя у тайзі. Твір був вилучений владою,але автор відтворив його з памʼяті,коли перебував в еміграції.

Летить дракон. Шістдесят суглобів чи то вагонів у ньому. І кожен вагон як шістдесят рудих домовин. Безкінечний залізничний ешелон смерті, а ймення йому «Йосип Сталін». Ковчег горя,проклять та сліз.

Головний герой- Григорій Многогрішний,молодий інженер,якого засудили до каторги за участь у повстанні і,який кине виклик системі. Адже: «Краще вмерти біжучи,ніж жити гниючи». Він втече із черева дракона. Стане мішенню для тих,хто ловить утікачів… Чи зможе Григорій вижити?

Раджу до прочитання всім.

Все реакци

12 тыс.

сучасні_дитячі_письменники

  А ви ще не знайомі з творчістю геніального сучасного польського письменника Ґжеґожа Касдепке? А знаєте, що свою найпершу книжку Ґжеґож написав для і про свого сина Каспера. Чому молодий татко почав писати для свого сина? Ґжеґож згадує:

«Коли син був маленьким, я йому перед сном щодня читав книжки. І, часом, ці книжки були такі нудні, що я засинав першим. І тоді я собі сказав: «Слухай, Касдепке, ти повинен писати такі книжки, щоб батьки, читаючи їх дітям, не засинали!». І він, таки стримав своє слово, і став видатним дитячим письменником, якого обожнюють не тільки діти, а і їх батьки.

Зараз на його рахунку понад 50 книжок, перекладених багатьма мовами : «Велика книга почуттів», «Міфи для дітей», «Бон чи тон, або гарні манери для дітей», «Обережно!», «Касперіада. Незвичайні пригоди звичайної родини», «Я не хочу бути принцесою», «Знайомтесь: детектив Нишпорка. Нові клопоти детектива Нишпорки», «Зачіпки детектива Нишпорки. Канікули детектива Нишпорки» та інші.

Запрошуємо і вас познайомитися з творчістю відомого польського фантазера, мрійника і популярного письменника Ґжеґожа Касдепке. Бажаєте навчитися логічно мислити, багато знати і розуміти, робити висновки та розгадувати цікаві загадки?

Тоді ця добірка книжок Ґжеґожа Касдепке саме для вас! Приємного читання!

За посиланням на вас чекає мультик «Я не хочу бути принцесою»

https://youtube.com/watch?v=_GGhDxUALwQ&feature=shared

"Гонихмарник" Дара Корній

 Книга просто неймовірна, викликала неабиякий захват. Сюжет наскільки цікавий та насичений пригодами та містичними епізодами, що переповнює дух і неможливо відірватись від книги. Читається на одному диханні.

Тут і пригоди, і родинні таємниці та легенди, і звісно кохання. Історія про Аліну та Кажана неймовірна. Вони такі різні, але їх об'єднує те, що Гонихмарники закохуються в їхній рід. Проте їм не варто бути разом. Мамі, Ірині, вдалось втекти від коханого. А який шлях вибере донька? Головна героїня не може залишитись поза увагою. Зеленоволоса, юна художниця, що полюбляє читати розумні книги. Вона немає практично друзів, проте скоро все зміниться.

У книзі багато цікавої інформації про українську міфологію, захоплюючі казки про Карпати, річки, трави. Дійсно, книга наскільки легко читається, що просто насолоджуєшся українським фентезі. Ідеально підходить для осіннього читання. Фінал книги у саме серденько.

21 вересня – Міжнародний день миру та День миру в Україні

 

21 вересня, українці разом з цивілізованим світом відзначають Міжнародний день миру та День миру в Україні. Останній встановлено відповідно до Указу Президента від 5 лютого 2002 року. 

Мета Дня – звернути увагу на необхідність завершення усіх війн та конфліктів, а також підкреслити важливість мирних переговорів, дипломатії та толерантності.

Міжнародний день миру є символом надії та співчуття для мільйонів людей у всьому світі, які прагнуть завершення збройних конфліктів та побудови світу без війн та страждань.  

Особливо це відчуття нині актуальне для нас – українців. Цей день – не лише символічна дата, але й важливе нагадування світу про те, що в нашій країні вже другий рік триває жорстока і кривава війна, яку почала росія. Ми пережили стільки випробувань і втрат, що справді можемо сказати, що як ніхто розуміємо цінність миру. 

---

Прислів'я про мир  

✔  Дружно за мир стояти – війні не бувати

✔  Миром дорожити – людям довго жити

✔  Війною та вогнем не жартують

✔  Виграно війну, але не мир

✔  Ворог хотів бенкетувати, а довелося сумувати

Цитати про мир

«Мир не можна зберегти силою; його можна досягти лише розумінням»

Альберт Ейнштейн

«Мир — це подорож довжиною в тисячу миль, і її потрібно робити крок за кроком»

Ліндон Б. Джонсон

«Мир — це свобода в спокої»

Марк Тулій Цицерон

«Ви не можете відокремити мир від свободи, тому що ніхто не може бути в мирі, якщо він не має своєї свободи»

Малкольм Ікс

 

МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ

 

МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ : ДЕСЯТЬ ЦІКАВИХ ФАКТІВ З ЖИТТЯ ВІДОМОГО ПИСЬМЕННИКА

Спогади про нього надав правнук Ігор Коцюбинський, директор Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського.

1. Гребінець і дзеркальце — у кишені. Під час навчання у Шаргородському духовному училищі, Михайло завжди віддавав перевагу книжці перед дитячими пустощами.

Ось як пише про нього у спогадах один з викладачів: "Він завжди був старанно вмитий, причесаний, в скромному, але чистому одязі: чоботи завжди були вичищені. Видно було, що вдома йому віддавали особливу увагу. Та й сам він турбувався про свою акуратність: в боковій кишені його піджачка завжди був гребінець і дзеркальце, щоб кожний раз під час перерви між лекціями можна було все привести до ладу; не залишався він також без носової хусточки”.

2. Вчитель — тактовний, але строгий. В 1891 році Михайло Коцюбинський склав екстерном іспит на звання народного вчителя при Вінницькому реальному училищі і почав працювати в селі Лопатинці — готував до вступу в гімназію дочку та двох синів бухгалтера цукроварні Кіндрата Мельникова. В той час багато спілкувався з селянами, роздавав книжки з власної бібліотеки, а в неділю ходив на молодіжні гуляння і подовгу розмовляв з хлопцями та дівчатами.

"Вчитись у нього було легко й приємно. Але разом з тим був і строгий порядок у заняттях. Починались вони о 9-ій годині ранку і тривали до 12-ої години дня. А в спеціальному журналі виставлялись оцінки за знання", — згадував Микола Мельников.

3. Грушка при покійнику. Дуже ретельно Михайло Коцюбинський збирав гуцульський фольклор та традиції, готуючи "Тіні забутих предків". Не раз їздив у Карпати, за рекомендацією свого друга етнографа Володимира Гнатюка відвідав Криворівню, яку той називав "українськими Афінами". Петро Шекерик-Доників, активний збирач фольклору з села Голови пригадує події літа 1912 року (стиль збережено):

"Я був у Красноїллі тоді, як Коцюбинський їхав на червонім (каштанового кольору) коні з Криворівні до Голов до Луки Гарматія (місцевий сільський вчитель). Разом з ним був його син Юрко. Я прилучився до них.

Коцюбинський, ідучи понад шумливою річкою, розпитував мене про чугайстрів. Він говорив мені, що хотів би сам бути на гуцульськім посіджінню (оселі), і сам усе наочно бачити. Якраз в тім часі у Головах на Ділку умерла баба, багачка Василина Маротчак. Гарматій запропонував Коцюбинському піти туди на грушку. Грушка — це гра, яку гуцули влаштовують при покійнику".

4. "Дуже люблю правду". "...Коцюбинський цілу дорогу випитував у мене детально про життя гуцулів, гуцулок, про грушку і похорони, — продовжує Петро Шекерик-Доників. — Він робив те, що й ми: прийшов мовчки, засвітив воскову свічку, приліпив до свічника, зговорив молитви. Я разом з місцевим метнувся й зорганізував забави на грушці.

Коцюбинський пильно придивлявся, то радів ними, то поважнів, у щось вдумувався, а у деяких і сам разом з нами брав участь. Коцюбинський сидів до зір на грушці, а на дворі грали трембіти, і він сим любувався. Питав мене, чого грають трембіти. Я йому казав, що се в нас в горах, де далеко хата від хати, одинокий спосіб сповістити людей про смерть.

Я у нього питав, чого він так детально все розпитує, і він відповів: "Я дуже люблю правду. Хочу писати оповідання з гуцульського життя і боюся написати там неправду. Мені було б дуже прикро, аби люди казали, що я брехав..."

5. Дев'ять мов. Попри те, що не здобув вищої освіти, був надзвичайно освіченим. Понад 10 років займався репетиторством, вчителював, і жоден з учнів Коцюбинського не міг сказати про нього чогось поганого. Загалом, знав дев'ять мов — три слов'янські: українську, російську, польську; три романські: французьку, італійську, румунську; і три східні: татарську, турецьку та циганську.

6. Любив сонячні ванни. Був одружений з Вірою Дейшею, з якою мали четверо дітей. Донька Ірина у книжці спогадів пригадує один із літніх днів: "В затишному кутку садочка, на бічній доріжці, де ясно звисають тонкі гілки спіреї, що ніби утворюють зелену альтанку, з зеленого моріжка мама зробила для тата канапку.

Батько любив приймати сонячні ванни в цьому затишному куточку на своїй канапці. Ось і зараз він спочиває тут. Тато в легкому сірому костюмі та червоній фесці з великою чорною китицею. Він переглядає газети. Щоб уберегти його від простуди, підмостили йому згорнутий вчетверо старий килим..."

7. 300 листів до музи. Останні 10 років життя його серце належало іншій жінці -— юній Олександрі Аплаксиній, на час знайомства їй був 21 рік, на 16 років молодша за Коцюбинського. Відомо про понад 300 листів, якій письменник написав своїй музі. Перший з них -— записка: "Не сердитесь на меня. Я виноват только в том, что Вас люблю, горячо и искренне".

Згодом і далі він пише листи до коханої російською мовою — українську вона знала погано. Першим українським твором, який прочитала Олександра, був "Цвіт яблуні" Коцюбинського. Коли дружина довідується про стосунки, спокійно просить не руйнувати сім'ю, письменник погоджується і залишається.

8. Жив на віллі Горького. З 1909 по 1912 рік Михайло Коцюбинський тричі відвідує Італію — через потребу у лікуванні. Його мучить астма та тисне серце. Вирішує їхати у теплі краї. На острові Капрі зупиняється на віллі Максима Горького, вони здружуються. Там пише новелу "Дебют", повість "Fata morgana", оповідання "Що записано в книгу життя".

Відома історія, коли жандарми під час повернення з Італії, запитують в Коцюбинського чи везе він зброю, на що письменник каже: "Так. Ось моя зброя!" — і показує на ручку, що виглядає з кишені піджака.

9. "Гвоздика Коцюбинського". Понад усе любив сонце, дітей та квіти — таке часто можна прочитати про українського письменника. Й справді -— в його творах чимало гурнтовних описів рослин, дерев, кущів. А найбільше любив червону красолю — є навіть потрет Михайла Михайловича на фоні цих квітів. З острова Капрі привіз насіння гвоздики, акліматизував її тут, тож тепер в науковій літературі цей сорт відомий як “гвоздика Коцюбинського”.

10. І цвіт яблуні — в останню дорогу. Важкохворий та після багатьох місяців лікування помирає 25 квітня 1913 року. Поховали Михайла Коцюбинського на четвертий день на Болдиній горі в Чернігові, на цвинтарі Троїцького монастиря. На похорон прийшло понад три тисячі осіб. В головах покійного поклали вінок від Олександри Аплаксиної

Все реакц