пятница, 31 мая 2024 г.

Як зацікавити читанням

 

Як зацікавити читанням: список якісних та цікавих українських книжок на літо від 6 до 17 років
  1. Як перетворити читання для підлітків з повинності в задоволення: поради психологів
  2. Список якісних та цікавих українських книжок на літо для дітей та підлітків від 6 до 17 років
  3. Список ресурсів, де можна дізнаватися про новинки української літератури
Все це за посиланням:


пятница, 24 мая 2024 г.

✍️24 травня, у день вшанування пам’яті святих Кирила й Мефодія

 

✍️24 травня, у день вшанування пам’яті святих Кирила й Мефодія, українці разом з усіма іншими слов’янськими народами відзначають День слов’янської писемності й культури.
✍️ Слов’янська писемність, основи якої заклали Кирило й Мефодій, була створена в IX столітті, близько 862 року.
✍️ Брати-просвітителі зі своїми учнями та послідовниками уклали одну з найдосконаліших та найзагадковіших абеток, що отримала назву «кирилиця».
✍️ Ця слов'янська азбука стала основою сучасної азбуки багатьох слов'янських народів.
✍️ На сьогодні більше 250 мільйонів людей в Євразії послуговуються кирилицею як національним алфавітом.

📚✍️Вперше День слов’янської писемності і культури було відзначено у 1863 році на честь 1000-річчя створення слов’янської абетки.

понедельник, 20 мая 2024 г.

Поради читачам

Хто з українських письменників-класиків одягав вишиванки

 

Цікаво, що одним з тих, хто започаткував «моду» на вишиванку у поєднанні з костюмом, був Іван Франко (першим це поєднання одягнув Михайло Драгоманов). Саме завдяки йому вишиванка у свідомості українців стала не лише традиційним елементом народного строю, а й маркером модерної національної ідентичності.

пятница, 17 мая 2024 г.

Народився 10 травня

 

"Ніжна скрипка України", — каже Ліна Костенко про поета й видавця Івана Малковича. Цього дня йому виповнюється 63 роки. Свій перший вірш Малкович написав у вісім, а вже у 19 років став відомим як найкращий молодий український поет. За книжку "Подорожник" із новими віршами він отримав Шевченківську премію. Також Іван Малкович заснував одне з найвідоміших вітчизняних видавництв "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА". Його стараннями була видана серія культових романів про Гаррі Поттера, і це був дуже успішний проєкт.

четверг, 16 мая 2024 г.

Всесвітній_день_вишиванки

 

Легенда про вишиванку
Був час, коли почали на землі люди дуже вмирати. Від невідомої хвороби. Отак йде людина і враз упаде, почорніє, спіниться і немає людини.
Уже й до лісу люди тікали. Та за ними гналася й хвороба. Не жалувала ні дітей, ні стареньких. Наступав час, що вже й ховати померлих не було кому...
А жила в селі біля Дністра бідна вдова Марія. Забрала хвороба у неї чоловікаі дітей. Лише найменша Івaнкa ще залишилась. Береже мaтіp дочечку, як скарб найдорожчий.
Але не вберегла... Почала хворіти Івaнкa, не їсть, а тільки п’є, блідніє, тане просто на очах. А ще просить мaмy:
— Врятуй, мамо, я не хочу вмирати!
І так точі благають, що бідна жінка місця собі не може знайти.
Одного вечора до хати прийшла якась бабуся стара.
Як і коли прийшла, Марія не чула.
— Слава Богові, — привіталася.
— Слава.
— Що, помирає остання? А могла б жити!
Аж кинулася Марія:
— Як? Бабусю сердешна, як Бога прошу, спаси, порятуй наймолодшу. Не лиши одну на стapість!
Взяв стару за серце той плач і сказала:
— Розповім я тобі таємницю тієї злощасної хвороби. Але обіцяй, що не проговоришся. Дитиною присягни!
— Присягаю... Донькою!
— Знай, послав цю Смерть Господь Бог. Грішних багато на Землі. Сказав Бог робити мертвими усіx, на кому немає хреста. А чортяки потішилися і всіx, на кому не видно хреста, умертвляють. Що їм до людських душ? Ото і вмирають праведні з грішними разом... Ти тяжко перенесла смерть дітей. Дам тобі раду... Виший на рукавах, на пазусі і повсюди хрести. Та ший їх чорні або червоні, щоби далеко чорти бачили... Але не кажи нікому, бо смерть доченьки побачиш...
Вже за годину червона і чорна мережки оперезали дівочу сорочечку. Є на завтра до сонця і хрести, і хрестики. І собі понашивала. А дочечка міцнішала щодень і просила матінку:
— А виший іще терен... А калину...
Дуже люди тому вишиттю дивувалися, то казали, що збирається йти в ліс самітницею. Хрести ж треба на благословення Боже і проти поголосу.
З тим вже дочка Івaнкa здорова: і скаче, і сміється, і співає. А мамине серце стискається від туги, як бачить, що знову понесли покійника на цвинтар.
Якось вся у сльозах прибігла Івaнкa і потягнула матінку за рукав на сусідів двір. У домовинці виносили з хати двох хлопчиків, Іванчиних ровесничків.
Помарніла Марія, аж світиться. Все пестить і цілує донечку, а думи все в голові:
— Боже милий, та ж то моя надія!
...А діти вмирають...
— Господи! Та ж я не переживу її смepті!
...А люди мруть... Не втрималася. Від хати до хати бігла:
— Шийте, шийте хрести... Вишивайте... Виживете! Рятуйтеся!
Люди замикались в xaтах. Вважали, що прийшла пора і Марії.
Марія побігла в дім, взяла на руки Івaнкy і пішла до церкви. Забила з усієї сили в дзвін. За хвильку уже усі позбігалися.
Поцілувала Марія доньку і сказала до людей:
— Не вірите! Думаєте, що здуріла? Та хай так буде, діток мeні ваших жаль..., — на тому зірвала з Іванки сорочку вишиту.
Дитина на очах почорніла і померла.
— Вбивці! Шийте, вишивайте сорочечки дітям і собі, — так і впала мертвою біля донечки...
Від тоді відішла хороба. А люди носять вишиванки. Потім зникла потреба у вишитих хрестах. Так мaтepі навчили дочок, а дочки своїх дочок, і вже ніxтo не обходився без вишитої сорочки, фартуха чи блузки.
Носять оту красну одіж і до тепер.
Але мало хто знає, звідки прийшла та краса до людей...
------------------------

Записано від І. М. Розвадовського, 1918 р. н., у м. Теребовлі в 1978 р

среда, 15 мая 2024 г.

175 років з дня народження українського письменника драматурга, громадського діяча - Панаса Мирного.

 

🖊️Панас Якович Рудченко народився 13 травня 1849 у родині повітового cкарбничого.
🖊️Навчався у Миргородському парафіяльному та Гадяцькому повітовому училищах. А працювати почав у 14 років.
🖊️Служив у канцеляріях, бухгалтером губернського казначейства у Полтаві, а згодом – на різних посадах у губернській казенній палаті.
🖊️Попри старанність й успішне просування кар’єрними сходами, ніколи не любив свою роботу.
Чиновництво заважало письменницькій діяльності. Навіть на роботі він завів зошит, куди записував нові для себе прислів’я та приказки.
✍️“Непривітне воно само по собі те сидіння з дня у день над столом, те брязкання на щотах, те поставлення усяких сведєній та відомостів, само тоді уїдається у серце, а коли ж нема хіті того робить, коли робиш заради шматка хліба, – о, яке невеселе і тяжке таке життя!” – писав про свою чиновницьку роботу у Казенній палаті Полтави.
🖊️Чиновником Панас Мирний був майже 40 років, дослужився до чину дійсного статського радника.
Але справжнім покликанням для нього була літературна діяльність.
🖊️В історію української літератури Панас Мирний увійшов як автор реалістично-психологічної прози. Розпочавши з традиційних для літератури першої половини ХІХ ст. оповідних жанрів, у зрілий період він створив великі епічні полотна, які склали цілий етап у розвитку української літератури.
🖊️Панас Мирний був одним з найбільш плідних українських письменників свого часу. З-під його руки вийшло 718 оригінальних та перекладних поезій, 9 драм, 69 великих та малих прозових творів, 40 прозових уривків без назв — усього понад тисячу творів.
На жаль, левова частка його творчого доробку залишилася в рукописах.
🖊️Через цензурне переслідування українського слова у Російській імперії ранні твори письменника друкували за кордоном.
🖊️Перші його твори – оповідання "Лихий попутав" та вірш "Україні" – з'явилися у львівському журналі "Правда" 1872. Саме під цим віршем уперше з’являється псевдонім – Панас Мирний.
🖊️Згодом друком вийшли нарис "Подоріжжя од Полтави до Гадячого" та оповідання "П'яниця", а 1877 у Женеві − повість "Лихі люди". У цьому ж місті опублікували і "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" – найвідоміший роман письменника.
🖊️В Україні твори Панаса Мирного почали друкувати тільки у середині 1880-х. Тоді на сторінках альманаху "Рада" опублікували перші дві частини роману "Повія" та оповідання з циклу "Як ведеться, так і живеться"
🖊️Він був членом нелегальної організації "Унія" у Полтаві. Вона поширювала заборонену українську літературу. Крім того, співпрацював із журналом "Рідний край", який 1905 року почали видавати у Полтаві.
🖊️Помер письменник 28 січня 1920, похований у Полтаві. У будинку, де він проживав, нині створили меморіальний музей.
🙃Цікавинки про письменника👇
✔️Сучасники згадують, що Панас Якович був надзвичайно скромною та тихою людиною. Одягався в простий чорний костюм, білу сорочку, капелюх, а влітку носив солом’яний бриль.
Оскільки через свою державну службу мав часто бувати на різних прийомах, то змушений був одягатися в парадний мундир та чіпляти на нього ордени, що страшенно не подобалося письменнику. Через це Мирний одягав поверх мундира чорний плащ, сідав у фаетон (чотириколісний екіпаж із відкидним верхом)та піднімав верх, щоб його ніхто не бачив у такому вигляді.
✔️Свої твори Панас Якович складав ночами. При чому, багато з них були записані в бухгалтерських книгах.
✔️Панас Мирний ніколи не вигадував історії. Він писав тільки про те, що сам пережив або про те, що йому розповіли.
В романі "Повія" він списав образ дівчат, яких особисто знав. В юності Панас Мирний любив кількох дівчат-наймичок. Одна не зрозуміла його духовних поривів. Інша - проміняла його на солдата-москаля.
☝️Про псевдонім🙃
Малий Панас був хлопчиком мирної вдачі. Можливо, тому у свідомому віці обрав псевдонім “Мирний".
Коли інші діти грали у “квача”, він міг сидіти до вечора й споглядати краєвид, який відкривався з гори. Не любив битись, як усі інші хлопчаки, уникав галасливих ігор.
Панас Якович був доволі таємничою особою і до останніх років приховував від журналістів та публіки своє справжнє життя й імʼя.
Не дозволяв нікому про себе писати в пресі чи літературі. Коли до нього звернувся літературний історик Сергій Єфремов із пропозицією написати біографію письменника, то Мирний відповів:
“Про те все облиште думати тепер. Хай як умру, то і псевдонім розкриють, і біографію напишуть, і портрети змалюють. Якщо тільки все це буде потрібне. А тепер, на мою думку, усе це лишнє”.
☝️Утім, випадкове розсекречення псевдоніма відбулося в 1892 році в Полтаві на виставі “Лимерівна” за п’єсою Панаса Мирного.
У Полтаві грала Марія Заньковецька, перша виконавиця Лимерівни. Після вистави глядачі аплодували та вигукували: “Автора, автора!”. Панас Мирний так розхвилювався, що забув про клятву, що не буде розсекречувати себе, та вийшов на сцену.

вторник, 14 мая 2024 г.

16 травня Всесвітній день вишиванки

 

16 травня Всесвітній день вишиванки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу.
Дата проведення — щороку в третій четвер травня.
Свято зародилося як студентська ініціатива. Ідею акції у 2006 році запропонувала на той момент студентка Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича Леся Воронюк. Дівчина запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Її підтримали інші студенти та викладачі й одяглися відповідно.
Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.
Чим цей захід унікальний і чому його варто підтримувати в Україні? Тому, що в жодній країні світу немає свята національного вбрання, яке в буквальному сенсі «захопило» весь світ.
Саме українські вишиті сорочки знають у багатьох країнах, де присутня українська діаспора. Але, окрім діаспори, цей одяг закохав у себе і місцевих жителів, які залюбки почали носити його і підтримувати українців.
День вишиванки набуває особливе значення зараз, коли український народ знову виборює свою свободу і незалежність через повномасштабну російську війну проти України.
Тож одягнемо 16 травня нашу вишиванку, як символ ідентичності та незламності нашого українського духу. І нагадаємо про те, що ми виборюємо не тільки свою свободу, а й захищаємо увесь світ від агресії і тероризму.
Єднаймося, бо разом ми сильні!
Багато цікавого про українські традиційні вишиванки можна дізнатися за посиланням ⬇️

понедельник, 13 мая 2024 г.

День матері

 

День матері – одне з найщиріших та найзворушливих свят, яке відзначається в Україні щороку. Це день, коли ми висловлюємо свою безмежну вдячність та любов найдорожчій людині – мамі.
Це свято зародилося у США на початку XX століття. Американська активістка Анна Джарвіс 8 травня 1908 року організувала перший День матері на честь своєї покійної мами. Її ідея швидко знайшла підтримку в інших країнах, і незабаром День матері став одним із найпоширеніших свят у світі.
У більшості країн світу День матері відзначають у другу неділю травня. Але є країни, в яких це свято припадає на інші дати.
Так, у Франції та Португалії День матері відзначають 31 травня.
У Грузії День матері відзначають 3 березня – у день смерті цариці Тамари.
У Таїланді День матері відзначають в день народження королеви Сіріндхорн.
В Україні День матері офіційно встановлено у 1999 році і відзначають у другу неділю травня. У 2024 році це – 12 травня і свято збігається з Днем Європи.
День матері – це чудовий привід для того, щоб сказати своїй мамі, як ви її любите та цінуєте.

Зі святом, дорогі матусі України!!!

среда, 8 мая 2024 г.

День пам'яті та перемоги над нацизмом

 

Друга світова війна тривала з 1939 по 1945 рік. 7 травня 1945 року командування Третього Рейху підписало акт про капітуляцію Німеччини у Франції, а наступного дня 8 травня документ ратифікували у Берліні. Потім уночі 8 травня на вимогу Сталіна було підписано ще один "Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини".
Багато років Україна продовжувала відзначати День перемоги 9 травня за радянською традицією. Проте у 2023 році Верховна Рада встановила нове свято День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні. Датою урочистості буде 8 травня, як в інших європейських країнах. Символом дня стала квітка червоного маку.

З Днем пам'яті та примирення. Миру всім нам, єдності, свободи, щастя, злагоди і благополуччя кожній родині! Нехай швидше настане мир в Україні!

суббота, 4 мая 2024 г.

Доки пишемо писанки, доти існуватиме світ: Як святкували Великдень наші пращури

 

Чи знаєте ви, що таке кукуци та як їх робити? Може, куштували цвіклі чи готували «чорну сіль» на Чистий четвер? Що означає «сукати» свічку та навіщо наші пращури крали в шинкаря стару бочку в ніч на Великдень? Як грати в «довгу березу» та проводити «Волочільний понеділок»? Навіщо незаміжній дівчині куштувати 12 пасок у 12 господинь? Усе це автентичні українські традиції на Великдень! Тож насолоджуймось новими знаннями та забираймо традиції, які припали до серця, у свою родину.

Великодня історія: ідеї для створення яскравих поробок

 

Великдень – чудове свято, яке чекає та любить чимало людей. А яке свято без оригінальних прикрас, стильного декору чи яскравих листівок? Звісно, вони потрібні! Тож ми пропонуємо добірку корисних майстер-класів із цікавими ідеями для створення великодніх поробок.

Що подивитися з дітьми на Великдень: 5 мультиків зі святковим настроєм

 

Світле свято Великодня уже зовсім скоро. У темні часи як ніколи хочеться родинного тепла, відчуття надії та єднання. Ми зібрали для вас 5 найкращих великодніх мультиків зі святковим настроєм. Подивіться їх усією родиною.

пятница, 3 мая 2024 г.

Таємниця коду вишивки: всі регіони України

 

Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код.