Тим, хто врятував світ

14 грудня- день вшанування памяті ліквідаторів аварії на ЧАЕС

Я должна была сказать сыну правду! О том, что история Чернобыля не только о героизме, она о и преступлении. Не только о героях, но и о преступниках. О преступной системе, которая, как выяснилось теперь, после вскрытия архивов, имела огромные знания о том, что и как может атом, когда он становится не мирным

Мама мне в пятом классе уже подарила книгу о шеренге номер 1. О пожарных, которые в ночь аварии были подняты по тревоге и прибыли на ЧАЭС первыми. На обложке книги молодой лейтенант Владимир Правик. Он заглянул в разлом стены 4-го энергоблока. Оценил обстановку и успел об этом доложить. С теми техническими средствами, которые были у стандартного пожарного расчета, они были бессильны повлиять на ситуацию на 4-м энергоблоке в момент аварии. Разведка стоила молодому лейтенанту смертельной дозы облучения.

Уже намного позже, будучи взрослой, я встретилась с мамой своего Героя. Спасибо Христине Стебельськой, что поддержала тогда - мы сделали фильм "Сердце матери". Записали интервью с мамой Правика. Маленькая, хрупкая, невероятно сильная женщина. Много лет работала медсестрой. Именно поэтому ей единственной позволили остаться в отделении и ухаживать за сыном. Говорила ему: "Володя, будешь жить". А сама понимала, что нет. Рассказывала: "Забегу в уголок, плачу, а потом все - собралась, иду к нему". И он до последнего верил, что будет жить. Хотя на тот момент ушли уже несколько ребят, которые в этом же отделении лежали. Это был ожоговый центр в Москве. Их туда сразу перевезли.

Мне потом намного позже объяснили, какой это был Поступок. Под кожу ребят вплавились частички битума, графита, фонящие радиацией. Находиться с ними было небезопасно.

Володина Мама рассказала, что в последний день к нему пропустили одноклассника. Они говорили. И вдруг Владимир так даже приподнялся и говорит ему: "А ты знаешь - мне Героя дадут!" И упал. И все. Это были его последние слова. Так она нам рассказывала. У меня и сейчас есть эта запись.

Ему дали звание Героя Советского Союза, посмертно.

Буквально в прошлом году я показывала сыну зал, где фотографии пожарных шеренги номер один в Славутиче.

- Рома, наши герои...

А экскурсовод строго перебила.

- Герои? Сожгли мальчишек... Бессмысленно сожгли. Герои - это сотрудники станции, они в ту страшную ночь сделали все, чтобы отрезать четвертый энергоблок от трех остальных. Многих из них уже нет в живых. Но их имена не звучат на поминальных мероприятиях, - сказала экскурсовод.

Я видела Ромины глаза.

Я должна была объясниться за все, что говорила ему еще до того, как мы вошли в зал музея.

И должна была сказать правду! О том, что эта история не только о героизме, она о и преступлении. Не только о героях, но и о преступниках.

О преступной системе, которая, как выяснилось теперь, после вскрытия архивов, имела огромные знания о том, что и как может атом, когда он становится не мирным. Испытания в Семипалатинске, на Тоцком полигоне. Как много они знали! Этих знаний вполне было достаточно, чтобы оценить, что произошло на ЧАЭС 26 апреля. Чтобы понимать, что приезда пожарных, у которых даже не было специальных средств защиты, нельзя было даже допустить!

Лейтенант Владимир Правик был готов совершить подвиг. К подвигу готовили миллионы советских школьников, студентов.

И я сказала сыну, что ни тогда, ни сейчас я все равно не приму то, что подвиг и посмертное звание для человека должны быть важнее собственной жизни. Бояться за жизнь не стыдно, не стыдно быть осторожным. Не нужно быть безрассудным, безрассудство и подвиг - это разные измерения.

И я всегда буду жестко против любой пропаганды, которая во имя любой из идей будет готовить людей умереть. Я за то, чтобы дети понимали, нужно жить во имя. Подвиг должен иметь смысл!

В зоне отчуждения познакомилась с сотрудниками экологического центра, с Денисом Вишневским. То, что сделали и делают они, - подвиг, огромный подвиг. Облучаясь в радиоактивной зоне, они наладили в ней эффективный мониторинг фона. Вся зона под контролем. Под датчиками. Это значит, что если вдруг пожар или ЧП, они точно будут знать обстановку. И надеюсь, их не заставят замолчать, чтобы не было паники, как заставили молчать всех в 1986 году.

Они накопили огромные знания, которые позволят смоделировать прогноз для территорий, если что. Если вдруг, например, у последователей идеи, что человек рожден, чтобы умереть ради подвига, в прекрасной Северной Корее окончательно рванет крышу. Ну или у других последователей...

Простите, если показалось, что этим текстом бросила тень на светлую память шеренги номер один. Нет. Они - Герои. Наши Герои. И лейтенант Владимир Правик. Не каждый бы смог, если говорить по-честному.

И когда он лежал в ожоговом центре, говорила его мама, не было ни стона, ни слез, ни паники. А ведь им было очень и очень больно, обожженным и облученным пожарным! Помню. С огромной любовью в сердце. Скорблю.

Вечная память! Ликвидаторам, пожарным, ушедшим сотрудникам ЧАЭС, полиции, ученым, радиоэкологам, взрослым, детям, заболевшим от последствий аварии! Вечная светлая память!

Українські звичаї - душа народу

Споконвіку було трепетним ставлення до традицій. Навіть після прийняття християнства українці зберегли багато своїх народних стародавніх звичаїв, тільки об’єднавши їх з релігійними. І сьогодні, через тисячі років, вже непросто виявити грань, де в українських звичаях закінчується стародавня культура, а де починається християнська.

Кожна нація , кожен народ , навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками.

Але звичаї - це не відокремлене явище в житті народу , це - втілені в рухи і дію світовідчуття , світосприймання та взаємини між окремими людьми . А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духовну культуру даного народу , що в свою чергу впливає на процес постання народної творчості. Саме тому народна творчість нерозривно зв`язана з звичаями народу.

Звичаї народу - це ті прикмети по яких розпізнається народ не тільки в сучасному , а і в його історичному минулому.

Звичаї - це ті неписані закони , якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах . Звичаї , а також мова - це ті найміцніші елементи ,що об`єднують окремих людей в один народ, в одну націю. Звичаї , як і мова, виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу .

В усіх народів світу існує повір`я , що той хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища , бо він загублений для свого народу.

Дітям про СНІД

Вся неправда про ВІЛ/СНІД: розвінчуємо популярні міфи

Чи можна заразитись ВІЛ/СНІДом через сидіння унітазу, оральний секс, салат, який приготувала ВІЛ-інфікована подруга? Відповіді – ниже. А ще – інформація про те, як захистити себе.

Найпопулярніші міфи про ВІЛ/СНІД

• ВІЛ передається при поцілунку, кашлі і чханні – МІФ

Слина, мокротиння, сльози, піт, сеча, блювотні маси не можуть стати причиною зараження ВІЛ. Так само абсолютно безпечними є обійми і рукостискання.

• Можна заразитись вірусом через побутові предмети - посуд, одяг, телефон, унітаз і т.д. – МІФ

Це неможливо так само, як і зараження через їжу, яку приготувала ВІЛ-інфікована людина.

• ВІЛ можна підхопити через укуси комах. – МІФ

Комарі, мухи, клопи, воші не можуть переносити вірус імунодефіциту.

• ВІЛом можна заразитись через шерсть кішки, укус собаки чи контакті з дикою твариною. – МІФ

Тварини не можуть переносити вірус імунодефіциту.

• Анальний секс не може бути причиною зараження. – МІФ

Будь-який сексуальний контакт без презервативу (анальний, вагінальний, оральний) може стати причиною зараження.

• ВІЛом не можна заразитись в салонах краси. – МІФ

Будь-які інструменти, які багаторазово використовують для ін’єкцій, пірсингу, татуювання, можуть стати причиною інфікування. Переконайтеся, що майстер простерилізував інструменти.

• ВІЛ не передається від матері до дитини. – МІФ

ВІЛ передається під час вагітності та пологів, під час грудного вигодовування від ВІЛ-інфікованої жінки до дитини, якщо не вживати профілактичні засоби.

Як виявити ВІЛ

ВІЛ неможливо визначити за зовнішнім виглядом. Фахівці стверджують, що кожна друга ВІЛ-інфікована людина не здогадується про свою хворобу. Від моменту зараження ВІЛом до вираження симптомів СНІДу може пройти понад 10 років. Виявити проблему може лише спеціальний аналіз крові на ВІЛ.

Результати аналізу можуть бути позитивними (ВІЛ-позитивний статус, що означає наявність вірусу імунодефіциту в організмі) або негативними (ВІЛ-негативний статус, антитіл до ВІЛ не виявлено). Однак навіть при негативному статусі слід пам’ятати про «період вікна» - час з моменту інфікування до можливості виявити вірус становить 3-6 місяців. Тому лікарі рекомендують зробити повторний аналіз через 3 і 6 місяців після можливого зараження.

Як захистити себе від ВІЛ/СНІДу

Найчастіше – у понад 70% випадків - ВІЛ в Україні передається статевим шляхом. Тому фахівці рекомендують використовувати презервативи, утримуватись від сексуальних контактів з незнайомими партнерами, а маючи постійного партнера, зберігати вірність.

Вірусом імунодефіциту можна заразитись через кров, тому дуже важливо, щоб для ін’єкцій використовувались лише одноразові стерильні шприци і голки, а інструменти для пірсингу, татуювань, манікюру тощо – стерилізувались.

ВІЛ також передається від матері до дитини під час вагітності, пологів та грудного вигодовування. В цьому випадку лікарі проводять антиретровірусне лікування матері під час вагітності та пологів, призначають кесарів розтин та рекомендують штучне вигодовування.

ВІЛ і СНІД – в чому різниця

ВІЛ – вірус імунодефіциту людини. Він вражає і поступово знищує клітини імунної системи людини, які захищають організм від інфекцій. ВІЛ призводить до розвитку СНІДу впродовж 8-10 років. При належному лікуванні цей процес може бути значно довшим.

СНІД – синдром набутого імунодефіциту. Комплекс захворювань, які розвиваються внаслідок руйнування вірусом (ВІЛ) імунної системи.

Памяті жертвам Голодомору

День пам'яті жертв голодоморів відзначається щорічно в четверту суботу листопада на підставі президентських указів 1998 та 2007 років. У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу, здійснюваний тоталітарним комуністичним режимом СРСР

21 листопада- День Гідності та Свободи

Сьогодні, 21 листопада, в Україні відзначають День Гідності та Свободи. Його встановлено на честь початку двох знаменних і доленосних подій у новітній українській історії: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.

День Мови

Історія виникнення книги

28 жовтня- день визволення України від фашистських загарбників

Місячник шкільної бібліотеки в нашій школі

Бібліотечний урок "Мандрівка книжковим містом"

Учням 2 класу було цікаво відгадувати загадки про книгу та  літературних героїв .Вони вчились міркувати та згадували знайомі твори .У дітей виявилось бажання взяти нові книги і прочитати про нове.

У 1 класі була проведена бесіда "Діти,книга,бібліотека" з метою бережливого ставлення до книги,правила поведінки у бібліотеці та користування книгами.

Учні 2-4 класів прийняли участь у конкурсі малюнків "Бібліотека очима дітей", де малювали своє уявлення про бібліотеку.Там були роботи,пригульці,а також  дітям дуже хочеться куточок для відпочинку.

У 7 класі провели смайл-опитування "Якою ви бачите сучасну бібліотеку". Усі учні мріють про медіацентр, ремонт і сучасний дизайн приміщення.

Активну участь прийняли учні у фотоконкурсі "Я і моя улюблена книга"

Весело пройшло дублер-шоу"Бібліотекар на час".Всі бажаючі могли стать бібліотекарем на час

Ще багато було проведено бесід,конкурсів, а закінчився місячник відзначенням кращих читачів солодкими подарунками.

Зі святом, колеги!

Місячник шкільних бібліотек

У жовтні відбудеться місячник шкільних бібліотек

В Україні з 01 по 31 жовтня 2019 року буде проведено Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек. Про це йдеться у повідомленні Інституту модернізації змісту освіти.

У зв'язку з проведенням заходу Інститутом модернізації змісту освіти спільно з Державною науково-педагогічною бібліотекою ім. Сухомлинського розроблено рекомендації щодо проведення у 2019 році Всеукраїнського місячника шкільних бібліотек під гаслом «Бібліотека Нової української школи – простір для освітніх можливостей кожного учня».

Методистам з бібліотечних фондів, бібліотекарям закладів загальної середньої освіти спільно з педагогічними колективами рекомендовано провести змістовну роботу щодо організації в рамках Всеукраїнського місячника заходів, які сприятимуть задоволенню й розвитку інформаційних потреб і запитів користувачів, розширенню кола їх пізнавальних інтересів, забезпеченню дозвілля читачів, залученню нових користувачів до бібліотеки, рекламуванню бібліотеки, створенню її іміджу.

«Активна участь шкільних бібліотекарів усіх областей України у Всеукраїнському місячнику «Бібліотека Нової української школи – простір для освітніх можливостей кожного учня» сприятиме консолідації зусиль шкільних бібліотек України в актуалізації питань реформування діяльності шкільної бібліотеки та підвищенню її інформаційної й соціальної ролі в освітньому процесі», - наголосили в Інституті модернізації змісту освіти.

Рекомендації інституту також містять збірку матеріалів щодо формування інформаційних ресурсів шкільних бібліотек та основних напрямів діяльності бібліотек закладів освіти на сучасному етапі.

Здраствуй,осінь!

Осінь, гарна молодиця

Розгулялась, веселиться,

Прикрасила все барвисто

І шипшинове намисто

Одягла собі на шию...

Та чого тільки не вміє

Осінь, щедра господиня!

Гарбузи, картоплю, дині,

Все зібрала із городу.

Не забула й про погоду:

Заховала у тумані

Сад, де яблука рум'яні.

Там, де груші соковиті

Зранку дощиком обмиті,

Листя жовте розтрусила,

Де береться в неї сила?

Осінь гарна молодиця...

Літо нам вже тільки сниться.

(Тарас Шевченко

https://maximum.fm/n

ovini_t2

Евросоюз. Сравниваем Страны Евросоюза.

День матері

Історія свята День матері

 Вважається, що це свято — одне з найдавніших в історії людства, і походить від давньогрецького культу матері. Містерії, присвячені культу відповідних богинь, проходили навесні у багатьох країнах. Тоді греки, звичайно, вітали не своїх матерів, а скоріше поклонялися материнському божеству. Але з плином часу і трансформацією людського світогляду свято ставало все більш «земним». Починаючи з 17 століття щорічно англійці влаштовували торжество на честь матері кожну четверту неділю Великого посту. Однак вважається, що ідея узаконити свято належить двом американкам: Джулії Уорд, яка опублікувала в 1872 році прокламацію Дня матері, а також Ганні Джарвіс, яка в 1907 році написала лист політикам з проханням вивести торжество на державний рівень.   

У  2019 День матері відзначають 12 травня.

 До речі, у нас це свято прижилося порівняно недавно, але в деяких регіонах його відзначають роками. Так, вперше торжества в День матері були організовані представниками української діаспори в Канаді на самому початку ХХ століття. З приходом радянської влади свято було заборонено, але в західних регіонах країни вже майже сторіччя вітають матерів у другу неділю травня. З 2000 року зусиллями багатьох громадських організацій свято вшанування матерів повернулося в Україну на державному рівні. Додаткового вихідного з цієї нагоди в українських мам немає, але тепер вони можуть розраховувати на привітання на вулицях міст, в соцмережах і по телебаченю

Традиції на День матері

 Якщо ти не дотримуєшся давньогрецького культу богині-матері, ніяких особливих обрядів в цей день проводити не потрібно. :) Але, гадаємо, що в цей день найочевиднішим буде привітати любу матусю, по можливості — зробити їй подарунок, хоча б у вигляді букета або красивої листівки. В якості особливого подарунку, що допоможе висловити свою щиру вдячність, може виступити будь що, зроблене твоїми руками. Одним з таких традиційних подарунків у всьому світі вважається домашнє печиво або торт у формі серця. На ньому також можна написати слова привітання в День матері. За традицією в цей день діти намагаються відвідати батьківський дім і провести час з мамою. У деяких країнах — наприклад, в США і Австралії — на День матері приколюють до одягу квітку гвоздики. Кольорова гвоздика означає, що мама ще жива, а біла — що її вже немає на цьому світі. Якщо раптом сталося так, що ви з мамою в сварці, День матері буде прекрасним приводом забути про всі образи і помиритися. А якщр немає можливості зустрітися з мамою, привітай її зі святом красивою листівкою!

Видеоурок «Дети войны»

455 років першій книзі "Апостол"

Перша в Україні книга — «Апостол» Івана Федорова

1574 – Іван Федоров надрукував у Львові першу в Україні книгу – «Апостол».Вигнаний зі столиці Московії реакційним духівництвом першодрукар Іван Федоров прямує до «богоспасенного міста Львова», де у власній друкарні власним коштом з допомогою небагатих львівських міщан видруковує «Діяння та Послання Святих Апостолів».

Завантажити'

Перша українська книга відзначається великим форматом, різноманітністю та високим рівнем художнього оформлення і поліграфічного виконання. Львівський «Апостол» видрукуваний накладом, досить великим на свій час, – 1 200 примірників. На сьогодні збереглося близько 100 примірників видання у найбільших книгозбірнях України а також Росії, Польщі, Болгарії, США та інших країн

Письменники-ювіляри травня

Оноре де Бальзак

Оноре де Бальзак народився в місті Тур 20 травня 1799. Дід його був селянин, а батько «вийшов у люди» і перетворився з «Бальса» на «Бальзака», додавши до свого прізвища шляхетну частку «де». Змалку мати не цікавилася дитиною і влаштувала його в інтернат.

У сім років Оноре почав навчання у Вандомському училищі. Йому там не дуже подобалось: предмети викладали абияк, а дисципліна була сувора. Бальзак не був першим учнем, хоча багато читав і захоплювався писанням. Після того як хлопчик захворів(1814), батьки забрали його додому. 1814 родина Бальзаків оселяється в Парижі. Оноре продовжив навчання у приватних школах, відвідував лекції в Сорбонні, всесвітньо відомому університеті, відвідував практику в адвокатській конторі. Вже за тих років Бальзак відчув на собі французьку дійсність.

Заглиблення в «прозу» життя посилювалось ускладненням власних матеріальних обставин. 1819 батько Бальзака залишив службу без пенсії, й Оноре, того самого року отримавши диплом юриста, був змушений заробляти собі на хліб. Професія адвоката його не приваблювала. Він мріяв про письменницьку діяльність. Родина не ставала йому на заваді, навіть посильно йому допомагала: на сімейній нараді ухвалено встановити Оноре випробний термін тривалістю два роки та фінансувати його. За той час він мав довести, що в нього є справжнє покликання до письменництва і що він здатний створити значний твір. Бальзак спробував догодити умовам угоди, написавши віршовану драму «Кромвель». І жанр, і естетика твору не відповідали хисту Бальзака. До того ж він робив тільки перші кроки на літературній ниві і не мав досвіду. Отже, твір, попри докази талановитості його автора, виявився невдалим.

З 1821 Бальзак жив у Мансарді, спілкувався з журналістами і створив низку модних тоді «готичних романів», спочатку в співавторстві, а потім самостійно. В них можна побачити набір прийомів і тем, властивих такому типу літератури: руїни замків, таємниці, кістяки та небесно чисте кохання. Ці твори теж не принесли Бальзакові бажаних грошей, але відіграли позитивну роль у становленні письменника: саме на них він вигострював свою майстерність, щоб в 1829, коли з'явився роман «Останній шуан», увійти до французької літератури одним з її найоригінальніших авторів. Двадцяті роки багато в чому ускладнили життя Бальзака. Боротьба з кредиторами — одна з найпопулярніших тем анекдотів, пов'язаних з його ім'ям. Аби позбутися боргів, Бальзак писав безупинно, створюючи роман за романом, працюючи по 16 годин на добу та одержуючи аванси від видавців за ненаписані твори. Крім того, він був світською людиною, завойовував серця жінок, мав славу трохи кумедного «денді». Встигнути скрізь він міг тільки завдяки життєлюбності і працьовитості, які, мов потік, нуртували і виливались на сторінки його книжок.

Згодом письменник використовує «фізіологічний нарис» для створення своїх новел. Саме так виник його всесвітньо відомий твір «Гобсек», що був спочатку «фізіологічним нарисом» про лихваря. Від початку 30-х років Бальзак пише великі прозові твори — романи і повісті («Шагренева шкіра», «Полковник Шабер», «Євгенія Гранде», «Історія величі і падіння Цезаря Біротто» та ін.). Ще на ранніх етапах творчості Бальзак виявив схильність писати твори циклами, внаслідок чого виник задум об'єднати всі романи в епопею.

У 1840 з'явилась і назва -«Людська комедія», а у 1842 — «Передмова». До епопеї увійшло майже все створене Бальзаком у 30-х роках та написане після 1842: романи «Втрачені ілюзії», «Кузина Бетта», «Кузен Понс», «Розкоші і злидні куртизанок» та ін. Останній роман Бальзака «Селяни» залишився незавершеним

А.Конан Дойл

Сер Артур Конан Дойл народився 22 травня 1859 року в шотландському місті Единбург, у сім'ї Чарльза Алтамонта Дойла — архітектора і художника. Велику роль у житті Конана Дойла відіграла його мати Мері Фолі. Від неї він успадкував свій інтерес до рицарських традицій, подвигів і пригод. Конан Дойл казав: «Справжня любов до літератури, схильність до письменництва йде в мене, я вважаю, від матері».

Шкільне життя письменника пройшло в «похмурих баштах і стінах» підготовчої школи Годдера, а потім єзуїтського коледжу Стоніхерст (графство Ланкашир) (1869–1876). Зі шкільних років у Конана Дойла буквально «заговорив» розповідач. Почуте від матері, гра уяви, що прокинулася, все це стало матеріалом для усних розповідей, якими він бавив своїх знайомих.

Усидливий студент за книгами — такий портрет Конана Дойла в Единбурзькому університеті, 1876–1881. У жовтні 1879-го з'явилася його розповідь «Таємниця Сесасської долини» (англ. «The Mystery of Sasassa Valley»). Йому пощастило, канікули передостаннього року навчання в університеті він провів у плаванні. На судні він був корабельним лікарем і побував в арктичних водах. 1881 року Конан Дойл отримав університетський диплом, став M. B. (англ. bachelor of medicine) бакалавром медицини і магістром хірургії. Тоді він намалював карикатуру, зобразивши на ній себе з дипломом і підписав її «Ліцензія на вбивство»^[5]. Упродовж 1882–1890 років займався лікарською практикою. 1882 року він знов у плаванні, цього разу південному. Він побачив Західну Африку.

1891 року Конан Дойл залишив діяльність лікаря. Література стала для нього професією.

1885-го Конан Дойл одружився з Луїзою Гокінс, яка хворіла на туберкульоз і померла 1906 року. 1907-го Дойл одружився з Джині Лекі, котру знав із 1897 року. Дойл мав п'ятеро дітей: двох від першої дружини — Мері й Кінгслі, і трьох від другої — Джин, Деніс і Адріан.

Конан Дойл помер від серцевого нападу 7 липня 1930 року в своєму будинку в Кроуборо (англ. Crowborough (Сассекс).

Син письменника Адріан написав біографію свого батька під назвою «Справжній Конан Дойл». Він писав: «Уже сама атмосфера будинку дихала лицарським духом. Конан Дойл навчився розбиратися в гербах набагато раніше, ніж познайомився з латинським відмінюванням».

Належачи до покоління Оскара Уайльда, Дж. Б. Шоу, Джозефа Конрада, Джерома К. Джерома, Р. Кіплінга, Р. Дж. Уеллса і Дж. Голсуорсі, Конан Дойл проте не потрапив до розряду «серйозних літераторів», а вважався «розважальним»

Е.Л.Войнич

Етель Ліліан Войнич народилася 11 травня 1864 року в місті Корк, Ірландія, у родині відомого математика Джорджа Буля та Мері Еверест^[en], викладачки математики, дочки професора грецької мови. Етель Ліліан була другою з п'яти дочок у сім'ї, були ще: Люсі Еверест, Алісія, Мері та Марґарет.

Джордж Буль

Свого батька Етель Ліліан не знала, він помер, коли їй виповнилося всього півроку. Її мати залишила після смерті Джорджа Буля цікаві спогади. Дитинство Етель Ліліан було нелегким. Мати давала уроки математики, писала статті в газети та часописи, але коштів на життя бракувало. Коли Етель Ліліан виповнилося вісім років, вона важко захворіла. Мати не могла забезпечити їй гарний догляд, та відправила її до батькового брата, який працював керуючим на шахті. Це була похмура та дуже набожна людина, яка свято дотримувалася пуританських традиції у вихованні дітей.

Вілфрід Войнич

У 1882 році Етель Ліліан отримала невелику спадщину, яка дозволила їй закінчити Берлінську консерваторію у 1885 році. Проте хвороба руки завадила Етель Ліліан стати музиканткою. Одночасно з навчанням музиці вона слухала лекції з слов'янознавства в Берлінському університеті. Під час навчання потоваришувала з революційними емігрантами: Сергієм Степняком-Кравчинським та Ф. Волковським. Одруження з польським революціонером Вілфрідом Войничемсприяли тому, що вона активно включилась у визвольний рух. Шлюб тривав всього кілька років, але прізвище чоловіка Етель Ліліан зберегла назавжди.

У 1887—1889 роках мешкала в Росії, де й почала власну літературну діяльність перекладами творів Миколи Гоголя, Всеволода Гаршина, Михайла Салтикова-Щедріна та інших російських письменників. Авторка романів «Ґедзь» (перший український переклад у 1929), «Джек Реймонд» (1901), «Олівія Летам» (1904), «Перервана дружба»(1910), «Скинь взуття своє» (1945).

Етель Ліліан Войнич померла 27 липня 1960 року у віці 96 років. Згідно із заповітом, її тіло було піддано кремації, а прах розвіяний над Центральним парком Нью-Йорка.